Скачать fb2
Студії з української етнографії та антропології

Студії з української етнографії та антропології


    Професор ХВЕДІР ВОВК
    СТУДІЇ
    З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІ Ї
    Київ, «Мистецтво», 1995
    Хведір Кіндратович Вовк (1847—1918). Фото
    ББК 63.5(4УКР) B61
    Підготовка видання, упорядкування ілюстрацій, передмова ЮРІЯ ІВАНЧЕНКА Макет та художнє оформлення ІВАНА ДИННИКА Відповідальні за випуск ВАЛЕНТИН КУЗЬМЕНКО. НІНА ПРИБЄГА
    Текст друкується з незначними змінами, із збереженням стилістичних особливостей авторського мовлення за виданням: Гіроф. Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. Прага. Український громадський видавничий фонд. 1928.
    § Видавництво «Мистецтво»,1995 Юрій Іванченко, упорядкування ілюстрацій, передмова. 1995 © Іван Динкик, макет
    „ 0505000000—010 207—95
    ISBN 5-7715-0729-6
    без оголош.
    та художнє оформлення. 1995
    ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ І ПАТРІОТ УКРАЇНИ
    За понад сім століть фактичної бездержавності українці, попри численні війни з загарбниками, тривалий геноцид, асиміляцію з боку сусідніх держав, голодомори та репресії, зуміли зберегти себе як націю з усіма притаманними їй особливостями. Волю до виживання й спротиву ворожим силам давала їм тисячолітня історія їхніх предків, позначена славними подіями часів Київської держави та козаччини. Дух їхній зміцнював приклад життя й діяльності в ім’я нації кращих її представників, з-по-між яких діячі науки та культури посідають першорядне місце.
    Хведір Кіндратович Вовк (1847—1918) —антрополог, етнограф і археолог—належав до плеяди найвизначніших особистостей України другої половини XIX — початку XX ст., в якій світилися імена Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського, Івана Франка, Михайла Грушевського... Розбуджені до подвижницької праці в ім’я визволення своєї Батьківщини генієм Тараса Шевченка, вони, кожен у своїй царині, вписали яскраві сторінки в книгу її буття. Хведір Вовк своїми дослідженнями розвінчував вигадки російських імперських істориків, котрі лукаво доводили, що Україна — це усього лиш «юг России», її «окраина», й заперечували існування українського народу, його мови, культури. У своїх працях з археології, антропології та етнографії, зокрема вміщених у цій книжці, вчений переконливо доводить, що українці — окремий, відмінний від сусідніх слов’янських народів, антропологічний тип, що має цілком оригінальні етнографічні особливості. Завдяки Хведорові Вовку українська археологія та етнографія початку XX століття піднялася на один щабель з найрозвиненішими європейськими народознавчими науками того часу.
    Народився Хведір Вовк 1847 р. в селі Крячківцях Пирятинського повіту Полтавської губернії. Походив із старовинного козацького роду. По закінченні Ніжинської гімназії, з якої, до речі, вийшли відомі українські етнографи й історики О. Афанасьєв-Чужбинський та брати Сементовські, вступив до Новоросійського університету в Одесі, затим перейшов до Київського університету ім. св. Володимира на природничий відділ. Все подальшеДкиття Хведора Вовка позначене невпинними і наполегливими пошуками у виробленні свого наукового світогляду. Його інтереси поволі еволюціонували в бік гуманітарних наук. В перші студентські роки він захоплюється хімією, ботанікою і зоологією. У Києві він захопився порівняльною анатомією, анатомічною антропологією, а потім, під впливом Михайла Драгоманова та Володимира Антоновича, етнографією, історією культури — українознавчими науками, що розвинулися в Україні в роки діяльності Громад.
    Саме на той час припадає активна участь Вовка в діяльності Київської Громади, що відіграла значну роль в українському національно-визвольному русі. Разом з Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Чу-бинським, Павлом Житецьким Хведір Вовк брав участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. У 1874— 1876 pp. він обіймав посаду помічника ревізора губернського секретаря в канцелярії Київської контрольної палати, водночас багато сил віддавав роботі в Південно-Західному відділі Російського географічного товариства як його засновник і дійсний член. У 1874 р. він виступив на III Археологічному з’їзді, в організації якого взяв безпосередню участь, з повідомленням про український орнамент— першою українською мистецтвознавчою працею в цій галузі. Тоді ж Хведір Вовк працював над своїм оригінальним дослідженням з етнографії — сПрограмою Південно-Західного відділу Російського географічного товариства для збирання відомостей з етнографії». У 1875—
    З
    1876 pp. він, разом з Володимиром Антоновичем, бере участь у роботі археологічної експедиції в Київській та Волинській губерніях.
    Активна діяльність громадівців викликала переслідування з боку російського уряду, який звинуватив їх у сепаратизмі й після підписання царем Емського указу в 1876 p., виданого внаслідок доносу голови Тимчасової комісії для розгляду давніх актів сумнозвісного М. Юзефовича — ініціатора арештів Тараса Шевченка та інших членів Кирило-Мефодіївського товариства — розпочав широкі антиукраїнські дії.
    Багатьох членів Громади було заарештовано і відправлено на заслання. Частина громадівців у зв’язку з репресіями емігрувала за кордон. Хведір Вовк змушений був залишити Київ нелегально, оскільки йому загрожувало досить суворе покарання за спробу переправити в Україну підпільну друкарню. Так почалася важка й тривала одіссея вченого в Європі. 1879 р. Хведір Вовк подорожує по Болгарії, де досліджує етнографію та історію автохтонного українського населення Болгарії, зокрема Добру-джі. На цю тему він написав ряд праць, зокрема: «Задунайська Січ за місцевими спогадами та оповіданнями» («Киевская старина», 1883, т. І—V), «Економічні та етнографічні замітки про Болгарію» («Русская мысль», 1885), «Російські колонії в Доб-руджі» («Киевская старина», 1889, т. І—III) та ін.
    Охоплений невситимою спрагою пізнання нового, Хведір Вовк їздить по Європі з міста в місто, аби хоч побіжно ознайомитися з^исленними етнографічними та археологічними колекціями в музеях Відня, Рима, Неаполя, Флоренції, Берна, Женеви, Цюріха, Парижа. Водночас пише цілу низку праць з порівняльної етнографії — нового в той час у Європі методу систематизації, класифікації та наукової обробки етнографічного матеріалу. Відомо, що до появи праць Хведора Вовка українська етнографія була простим описом особливостей народу, в якому переважало захоплення лінгвістикою та фольклором і нехтувався матеріальний побут. Він вважав, як і більшість тогочасних європейських вчених-природознавців, що етнографія та етнологія є галуззю антропології як передісторії. Поступово зацікавлення передісторією цілком опановує вченим, особливо після знайомства з відомим чеським археологом Любартом Нідерлє, працю якого він пізніше перекладе з чеської мови на російську.
    У 1887 р. Хведір Вовк оселяється в Парижі — тогочасній столиці антропологічної науки. Нові ідеї та засади французької антропології, зокрема вчених Манувріє, Топі-нара, Ерве, Амі, Летурно, визначають коло зацікавлень та досліджень українського вченого. Він наполегливо студіює анатомічну антропологію, порівняльну етнографію, первісну археологію в «Антропологічній школі», «Школі вищих досліджень», «Музеї історії природи», «Музеї Трокадеро» під керівництвом відомих природознавців Брока, Тейлора, Галлі. Завдяки невтомній праці/Хведір Вовк став помітною постаттю в європейській науці. У Парижі його обирають членом Антропологічного та Історичного товариств і Товариства народних переказів. 1899 р. він став членом Наукового товариства імені Т. Шевченка, в якому за його ініціативою було засновано Етнографічну комісію. Світове визнання принесла вченому надзвичайно цікава, побудована на широкому матеріалі світової порівняльної етнографії із залученням величезного кола джерел праця «Шлюбний ритуал та обряди на Україні». її було видано спочатку у Болгарії, потім у Парижі (І892).
    1900 р. Хведір Вовк бере діяльну участь у влаштуванні археологічного відділу Всесвітньої виставки в Парижі. З 1901 по 1905 р. він викладає у відкритій в Парижі 1. Мечниковим та М. Ковалевським Російській вищій школі суспільних наук соматичну антропологію, доісторичну археологію та етнографію, водночас працює над докторською дисертацією «Скелетні видозміни ступнів у приматів і в людських расах», яку захистив 1905 р. Як писав учень Вовка Л. Чикаленко, «всіма своїми думками та почуттями в Україні перебуваючи, Хведір Кіндратович бере на себе важку місію зв’язати українську науку з французькою і стає на довгі часи єдиним містком, через який наукові думки Західної Європи доходять до нас і навпаки. Хведір Кіндратович починає у французьких виданнях друкувати досить численні розвідки, в яких знайомить Західну Європу з видатнішими знахідками нашої землі і освітлює їх з точки зору західноєвропейської науки, з другого боку Хведір Кіндратович в численних статтях в російських та українських виданнях освітлює наш матеріал, вказує на його всеєвропейське значення і в той же час доводить, що тільки тоді стане у нас передісторія та археологія на науковий грунт, коли ми зазнайомимося з її придбаннями в Західній Європі і не будемо тішитися з своєї начебто самобутності».
    У 1903 р. Вовкові вдалося вперше після тривалої перерви побувати в Україні. На запрошення Наукового товариства імені ^Тараса Шевченка, зокрема його голови Михайла Грушевського, він приїхав улітку до Львова і разом зі своїми послідовниками здійснив кілька експедицій на території Галичини, Буковини та Закарпаття й виклав їх матеріали в окремій праці. Набувши достатніх знань, вчений з головою поринає у вивчення минулого й сучасного України. Він бере участь як автор та редактор у більшості тогочасних наукових журналів та збірників, де постійно публікує відомості про наукове українознавство. Зокрема вчений був редактором журналів «Антропологія» (паризьке видання французькою мовою) та «Матеріали до україно-руської етнології», що виходив у Львові за ініціативою І. Франка. Під його редакцією вийшло сім томів львівського журналу (1899—1905).
    1905 року в Росії настало деяке послаблення реакції. В січні 1906 p., коли Вовку, після двадцятишестирічної вимушеної еміграції, російські власті дозволили перебратися в Петербург, він вже читає лекції з антропології у Вищій школі П. Ф. Лесгафта, а з 20 лютого 1907 р.— у Петербурзькому університеті на кафедрі географії та етнографії, де вів курс анатомічної антропології, доісторичної археології та порівняльної етнографії. Водночас він організував український розділ експозиції Етнографічного розділу Російського музею в Петербурзі, а також розділ етнографії сучасних арктичних народів, першорядним знавцем якої також був.
    У 1908 р. Хведір Вовк став членом Українського наукового товариства у Києві. Саме тоді він здійснив сенсаційне відкриття пізньопалеолітичної стоянки біля села Мізин на Чернігівщині, де знайшов шедеври мистецтва кам’яної доби — ідоли та стилізовані жіночі статуетки й фігурки тварин, браслети, оздоблені геометричним орнаментом, жіночі прикраси з бивнів мамонта, намистини з черепашок та ін.
    Завдяки своїм зв’язкам з багатьма музеями Європи Вовк доклав чимало зусиль для обладнання університетської лабораторії найновішим на той час устаткуванням. Він був взірцем вченого, який органічно поєднував практичну роботу під час розкопів в експедиціях з дослідженнями в науковій лабораторії. Як згадував Л. Чикаленко, його обурювали досліди, що їх проводили вчені з імператорської археологічної комісії, «які науку повернули в звичайне шукання кладів, золота для прикраси Ермітажу, і до них часто звертався він словесно, на наукових зборах, і друком, молючи їх, принаймні, не нищити при своїх «дослідах» кістяків людських та звірячих, які могли дати природознавству величезної ваги матеріал. За малими винятками, сі мольби проходили марно, і ще довго побажання Хведора Кіндратовича лишатимуться «гласом вопіющо-го в пустині».
    У петербурзький період свого життя Вовк протягом порівняно короткого часу здійснив доволі багато експедицій. Нині їх, мабуть, вистачило б на ціле життя не одному вченому. А тоді дослідник, попри всі труднощі в транспортному сполученні, обійшов майже всю Галичину, Буковину, Передкарпаття, Закарпаття. Він не лише вивчав історію, культуру й побут, а й збирав етнографічні колекції. 1908 р. Вовк дослідив Чернігівську губернію, 1909—Волинську, 1910—Кубань та півострів Та-мань, 1911 — Херсонську губернію. Під час розкопок він був прикладом серйозності в підході до роботи. Для нього не існувало дрібниць, він все обмірковував, передбачав і робив так, «що коли б будь-хто виявив бажання ближче придивитися до його праці, то знайшов би в матеріалах найдрібніші вказівки стосовно рельєфу поверхні стоянки, плану залягання кісток, числа знайдених звірячих кістяків, кремінного начиння відповідно кожному квадратному метрові. З розкопок було брато все, навіть те, що тепер при сучасному станові науки не має видимого значіння, але далі може його мати... Коли під час розкопок виникали проблеми, то робилося все, аби їх вирішити, а різні ненаукові здогадки керівник експедиції відкидав з характерним для нього гумором, а то й з непохитною суворістю. Цікавою рисою педагогічних методів Вовка було те, що він дуже швидко пускав своїх учнів до самої відповідальної праці... Бути його учнем — це багато значило. Це значило бути і співробітником, і молодшим товаришем, з яким обмірковуються не тільки дрібні поточні питання, але який і в широких загальних питаннях наукового значіння та в розробці питань практичної діяльності бере активну участь»,— згадував Л. Чикаленко.
    Надзвичайно багато працюючи в експедиціях та професором університету, Хведір Вовк водночас встигав побувати в Румунії, Угорщині, Скандинавії, де вивчав етнографічні та археологічні колекції, закуповував експонати для Російського музею.
    Глибокі знання народного побуту, звичаїв, подиву гідна освіченість вченого знайшли відображення в першій в українській науці грунтовній книзі «Український народ в його минулому і сучасному», виданій у Петрограді 1916 р. До неї увійшли дві праці — «Антропологічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості українського народу», які й понині є чи не єдиними грунтовними й узагальнюючими дослідженнями про культуру українського народу.
    Хведір Вовк працював також у галузі історії літератури, архітектури, мистецтва, публіцистики. Крім уже згаданої праці про український орнамент, він написав дослідження про дерев’яні церкви. Як історик літератури Вовк також залишив помітний слід, особливо в праці «Т. Г. Шевченко і його думки про громадське життя», вміщеній у четвертому томі женевського збірника «Громада» 1879 р. Раніше, у 1876 і 1878 pp., він брав участь у виданні в Празі та Женеві «Кобзаря». До женевського видання він написав переднє слово, в якому виявив глибоке розуміння ролі Шевченка в національно-визвольній боротьбі українського народу.
    Після падіння Російської імперії, в 1917 p., уряд Української Народної Республіки звернувся до всіх діячів української науки й культури, які свого часу змушені були залишити Батьківщину, з закликом повернутися в Україну і взятиДчасть у розбудові національної держави. До Києва виїхало чимало діячів української інтелігенції. Серед них був і Хведір Вовк, якому запропонували посаду професора Київського університету на кафедрі географії та антропології. Та по дорозі з ним трапився трагічний випадок — наглий і загадковий, якщо згадати подібні випадки з Олександром Мурашком, Іваном Стешенком, Миколою Леонтовичем, пізніше Георгієм Нарбутом, Олександрою Єфименко, які скінчили життя за загадкових обставин чи були знищені російськими чорносотенцями,— Хведір Кіндратович раптом захворів на нежить і помер. Поховано його в білоруському місті Жлобині.
    Доля спадщини вченого за радянської влади більш ніж сумна. Праці його хоч і використовувалися всіма етнографами та антропологами, проте не згадувалися в науковому обігу й не перевидавалися, позначені тавром буржуазного націоналізму. Навіть портрет його, як згадує історик Сергій Сегеда в своїй статті про вченого в журналі «Наука і суспільство» (№ 1, 1990), восени 1972 р. було знято з галереї визначних вчених у приміщенні Секції суспільних наук Академії наук. А колись навіть більшовики у перший пореволюційний рік побоялися зневажити його авторитет. Щойно у Петрограді почалося масове ущільнення пролетаріатом помешкань «буржуазії та капіталістів», один з керівників Академії наук та нарком А. Луначарський звернулися до уряду з проханням не чіпати петроградську квартиру Хведора Вовка, оскільки в ній зберігалися унікальні рукописи з етнології Росії. Та й раніше його праця була удостоєна найвищих наукових відзнак Російської академії наук. Нині ж, після кілька-сотрічного нищення української культури, дослідження Хведора Вовка стають безцінним джерелом пізнання минулого нашого народу. Ідею перевидати цю книгу з доповненням ілюстративним матеріалом подав свого часу палкий популяризатор праць X. Вовка, видатний художник, етнограф та колекціонер народного мистецтва, незабутній І. Гончар. Рідкісні матеріали для перевидання надали професори М. Фіголь (Івано-Франківськ) та А. Фоменко (Дніпропетровськ), за що упорядник та видавництво висловлюють їм щиру вдячність.
    ЮРІЙ ІВАНЧЕНКО

АНТРОПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1


    Досить уже найповерховішого ознайомлення з історичною долею території сучасної України, щоб не сподіватись від сучасного її населення особливої чистоти етнічного типу. Поминаємо вже те, що в наш час немає, мабуть, ні одного племени, яке заховало б повну чистоту раси; але на такій території, як Україна, що на протязі багатьох віків служила, так би мовити, битим шляхом для всіх масових рухів народів з Азії до Європи, населення не могло не мінятись щодо свого складу, мусіло затримувати в собі сліди попередніх етнічних верств. Явна річ, що наслідком цього не могпа не з’явитись певна змішаність етнічного типу її території. Певна річ, що означити характер цієї змішаности та вияснити, хоч до певної міри, ті етнічні елементи, що з них склалося сучасне населення України, можливо тільки шляхом складного антропологічного аналізу; цей аналіз розпочатий відповідно в дуже недавньому часі і тому дуже далекий ще від повної довершености.
    Ще не так давно майже за єдину, а в усякім разі найпевнішу відмінну ознаку етнічних груп вважали їх мову. Всю класифікацію багатьох із цих груп, особливо так званих «арійських» чи «індоєвропейських» народів, базували на відмінах мови, а такі вирази, як «романські» чи «слав’янські» народи, й досі мають майже виключне лінгвістичне значіння. Несталість мови як расової ознаки давно вж^ примусила антропологів звернутись до постійніших, а тому й певніших .ознак, як барва зверхнього тілесного вкриття, волосся, очей, зріст, пропорції та форми ріжних частин тіла, а особливо кістяка. Уважне вивчення цих ознак виказало, що вони не тільки індивідуальні, але й передаються в спадщину, не зміняються на протязі багатьох тисячоліть, а тому, як найсталіші, можуть бути справжніми певними расовими ознаками.
    Вивчення цих ознак у ріжних народів розпочато відповідно недавно, і воно не зайшло ще дуже далеко, так що навіть у Європі воно ще не охоплює ні цілого її простору, ні цілого населення її. Особливо відчувається це щодо східніх європейських країн, що їх займають слав’яне; ці країни на антропологічних картах і досі ще фігурують як обсяжні незабарвлені простори. Тому нема нічого дивного, що Топінар у своїй «Антропології» (1879) 2 ставився виразно негативно до можливости означити антропологічний тип слав’ян, а Денікер, що писав через двадцять літ після нього, вважав навіть саму думку знайти коли-небудь цей тип за чисту химеру 3.
    І коли зважати справу тільки з погляду непогодження лінгвістичних ознак з ознаками антропологічними, то не можна не визнати ці думки безумовно правдивими, а надію знайти спільний антропологічний тип для всіх народів, що говорять слав’янськими мовами, звичайно, треба вважати за таку саму химеру, якою була б і спроба знайти єдиний антропологічний тип, наприклад, романських народів. Але, розглядаючи питання про антропологічний тип слав’ян з иншого погляду, а саме: виділяючи первісні, найстарші і, так би мовити, основні елементи слав’янства з маси асимільованих ним инших етнічних елементів; далі, з’ясовуючи,— явна річ, при достатній кіль-кости матеріялу,— взаємовідносини вказаних елементів шляхом того антропологічного аналізу, що про нього сказано вище,— можна, здається, на спробу означення коли не загального, то основного антропологічного типу слав’ян дивитись зовсім не так безнадійно, як названі вище автори.
    Початок дослідження антропологічних ознак слав’янських народів належить до другої половини минулого століття і поки що являє собою ряд приватних праць з поля антропології окремих слав’янських народів. Однак, незважаючи на явну недостатність даних, що виявлені наслідком цих праць, почалися вже, приближно з 90-х років XIX ст., спроби узагальнити ці дані, з метою поставити антропологічну класифікацію слав’янських народів на місце лінгвістичної, що досі існувала. З-поміж цих спроб першою щодо часу, а мабуть і найбільш вдалою щодо методи, можна вважати класифікацію слав’ян небіжчика проф.' E. Т. Нашу, що ніколи не з’явилася друком у статтях Нашу, але яку він подавав у своїх лекціях в Musée d’Histoire Naturelle (Jardin des Plantes) y Парижі . Амі поділяв слав’ян на дві великі групи: 1) ясноволосу та яснооку, субрахіцефалічну та низькорослу, зачисляючи до неї полабських слав’ян (вендів), поляків, білорусів та великорусів; і 2) темноволосу, темнооку, брахіцефалічну та високого зросту, що до неї він йаво-див сербохорватів, словінців, чехів, словаків та українців. Другою^такою спробою, далеко більш опрацьованою, але, мабуть-таки, менше вдатною щодо ясности, була характеристика слав’ян, що її зробив Денікер. Характеристика ця є не стільки класифікацією, скільки спробою прикласти до слав’янських народів антропологічні ознаки запропонованих автором етнічних груп. На думку Денікера, до слав’янської групи населення Європи входять принаймні три головні раси (східня, адріятична та західня, чи кельтська) та дві другорядні (віслянська та субадріятична), але при тому питання про ролю та значіння кожного з цих етнографічних елементів зостається поки що не розв’язане. Ми маємо торкнутись ще цих класифікацій у дальшому викладі; а тепер перейдемо до спеціяльно українських студій.
    Антропологічне досліджування українців почалося також з 60-х років минулого століття працями Коперницького 4 та Велькера 5. Праці ті були ще такі незначні (виміряно було всього біля трьох десятків українських черепів), що П. П. Чубінський 6, який теж на початку 60-х років зробив спробу фізичної, характеристики українців, за них навіть і не згадав.
    Сам Чубінський обмежився тільки помітками рекрутських установ за вказаною від нього програмою, а тому результати, що він їх одержав, крім хіба тільки барви волосся, не мають жадного антропологічного значіння. В 70-х роках, крім кількох промірів Вейсбаха 7 та невеличкої праці Про-ценка 8 про 70 українських черепів, з’являються вже й значно важливіші
    досліди Майєра та Коперницького 9 над живими людьми, присвячені українському населенню східньої Галичини та доведені до 1885 року. Вісімдесяті роки відзначились працями Еркерта 2, Емме 3 та Дібольда . У дальшому десятилітті число досліджувань збільшується: з’являються праці Ікова , Попова6, Гільченка 7, Талько-Гринцевича 8, Краснова 9, Петрова10, Маге-ровського п. Перші роки нашого століття не були особливо багаті на антропологічні праці над російськими українцями та обмежились дослідами Краснова |2, Бєлодєда |3, Кожухова 14 та Прохорова І6. Але зате в цей час починається вже систематичне обслідування українського населення Карпатів, що я його провадив в 1904 р. з доручення Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові та яке тяглося включно до 1906 p., а тепер його провадить проф. 1. Раковсь-кий на Галицькій рівнині. З 1907 року також, не припиняючи, провадять систематичне обслідування населення Великої України, почасти разом зі мною, почасти цілком самостійно, мої слухачі, студенти С.-Петербурзького Університету: разом зі мною C. І. Руденко (Чернігівщина), Л. Є. Чикаленко та О. Я. Шульгин (Полтавщина та Херсонщина), H. Н. Лебедєв (Курщина та Вороніжчина), А. Г. Алешо (Київщина), Е. С. Артюхов (Київщина), В. В. Сахаров разом зі мною (Волинь та Київщина), Б. Г. Крижановський (Поділля), Н. Ф. Кондраиіенко (Катеринославщина), Л. Є. Чикаленко разом зі мною (Кубань) та инш. Всі ці праці, крім мого досліду про гуцулів |6, ще не видрукувані, але весь їх цифровий матеріял, що переховується в Кабінеті Географії та Антропології С.-Петербурзького Університету, вже обрахований та в значній мірі ввійшов до таблиць та до змісту цієї статті, дуже широко доповнюючи, а почасти й замінюючи наслідки досі виданих праць. Бо ж далеко не всіма цими працями можна тепер користатись, тому що вони базовані на промірах інструментами иноді дуже неточними, а до того автори вживали часом дуже довільних метод, що робили неможливими які-будь порівняння, а тим самим і висновки. Щодо мене персонально та до моїх слухачів, працями яких я мав честь керувати, то ми вживали для своїх промірів виключно парижські інструменти Соїііп’а та Boulitte’a та наслідували методи і засоби французької школи Вгоса, що їх прийняла Міжнародня
    Згода (Entente Internationale pour unification des mesures craniométriques et céphalométriques) 21 квітня 1907 p. в Монако та 14 вересня 1912 р. в Женеві
    Цілком зрозуміла річ, що вищенаведеними працями антропологічне обслідування українського населення ще далеко не закінчене. Не кажучи вже про те, що воно обмежилося поки що тільки місцевостями, де український елемент становить щонайменше 50% цілого населення, і не торкнулось ще зовсім частин Таврії, Бессарабії тощо, воно не охопило ще всіх повітів по деяких губерніях, де вже були антропометричні праці; потребуе також це обслідування ще дуже численних додатніх відомостей. Але все-таки ми маємо можливість користатись для цієї праці численно далеко значнішим, а головне, далеко точнішим та систематичніше зібраним матеріялом, ніж той, що ним користались автори опрацьованих досі даних про населення Європи та Росії Денікер 10 та Івановський 11.
    Це дає нам сміливість сподіватись, що наші дані та висновки з них коли не будуть остаточні, то в усякім разі покажуть те, що при сучасному стані нашого знання можна сказати про антропологічні ознаки українців.
    Для якнайточнішого означення анатомічних ознак в антропології вживають звичайно промірів; а там, де вони цілком неможливі або занадто трудні,— статистичний обрахунок спостережень. Таким чином всі дані про антропологічні ознаки виявляються в цифрах та у вигляді таблиць. У цій статті, призначеній для широкої публіки, ця метода, хоч вона й найясніша та найдоказніша, могла б обтяжати читачів; тому ми зважимось обмежитись тут тільки найконечнішою кількістю цифр, що стосуються до самих тільки чоловіків. З антропологічних ознак ми скористаємось тільки найсутнішими для нашого завдання і примушені будемо втриматися од більше часткових подробиць, що знайшли чи знайдуть собі місце в спеціяльних наукових працях.
    Вище ми згадували вже за те, що мову не можна заводити до числа надійних антропологічних ознак, бо вона легше за все підлягає стороннім впливам та внутрішнім змінам, аж до повного заникання та заміни другою мовою; прикладів на це можна найти досить в історії Європи навіть за останні два тисячоліття. Та все-таки в мовах та в їх діялектах зосталося ще багато таких рис, що можуть стати дорогоцінними вказівками для антропології та спричинитись до з’ясування певних антропологічних явищ. Ми вважаємо тому дуже корисним простежити антропологічні ознаки українців у зв’язку з географічним поширенням головних діялектів їх мови; в залежності від цього ми й розглянемо кожну з цих ознак по трьох групах українського населення: 1) північної смуги, що відповідає поліському та сіверсько-полісь-кому діялектам; 2) середньої смуги, що обхоплює українські та галицькі діялекти; та 3) південної смуги, що до її обсягу входять слобідсько-український, подільський, подністрянсько-галицький та південнокарпатський діялекти.
    1. Пігментація (барва волосся та очей)
    Барва волосся та очей хоч і не надається до безпосереднього проміру та припускає певну частку суб’єктивізму в спостереженнях, але проте вона дуже важлива з антропологічного боку, бо вона дуже чутлива щодо етнічної домішки. Щодо українців, то вона грає особливо важливу ролю, бо, як це ми побачимо далі, їх пігментація одзначаеться взагалі дуже значною одноманітністю, а порушення цієї одноманітности дають нам вказівки на сторонні етнічні впливи, які мусять бути обслідувані.
    Північна смуга України щодо барви волосся дає картину майже послідовного згущення тонів в напряму з півночи на південь та зі сходу на захід. Найясніше волосся виказалось у населення північних повітів України на Курщині, з виразною, очевидячки, перевагою ясного волосся (58 % ясноволосих та 42 % каштанових) та з повною відсутністю темноволосих. Хоч ці цифри одержав H. Н. Лебедєв з невеликої кількости спостережень і їх значно послаблюють дані Петрова (38 % ясновол., 38% каштан, та 24 % темно-вол.) та спостереження того самого Лебедєва в дальших південних повітах тої самої губернії (20% ясновол., 60% каштан, та 20% темновол.), але в усякому разі ми можемо, не помиляючись, вважати курських українців у більшості за безперечних блондинів і, як це буде видно далі, за одиноких блондинів не тільки серед українців північної смуги, але й серед українців взагалі. Вже в безпосередньому сусідстві з Курщиною, у східніх повітах Чернігівщини, як показують мої вкупі з С. і. Руденком досліди, ясноволосих було тільки 12,5 %, каштанових — 27,5 %, а темноволосих — 60 %. Майже ті самі процентові відношення дають нам висліди наших обслідувань і в пів-денно-західніх повітах тої самої губернії, себто виразну перевагу брюнетів із зменшенням чистих блондинів (7,2 % ясновол., 34,4 % каштан, та 57,8 % темновол). За Дніпром, на Київському Поліссі (Радомиський повіт на Київщині), як видно зі спостережень В. В. Сахарова, темне забарвлення волосся ще сильніше: ясноволосих він зустрів 8,7 %, каштанове волосся було у
    30,4 %, а на пайку темноволосих припало вже 60,8 %. Далі, на Волинському Поліссі, згідно з дослідами моїми та В. В. Сахарова, пігментація волосся виказується така сама, але з повною відсутністю ясноволосих (39,5 % каштанових та 60,4 % темноволосих); але в північно-західній частині тої самої Волині темне забарвлення хоч і переважає, та зразу й слабне (0 % ясновол., 44, 6 % каштан, і тільки 55,3 % темноволосих). Нарешті, в Холмщині темне забарвлення втрачає вже свою перевагу та уступає перед яснішим забарвленням (28,8 % ясновол., 28,8 % каштан, і тільки 42,3 % темноволосих).
    Отже, щодо барви волосся, то, поминаючи невеличкі відхилення, у північній смузі України ми все-таки знаходимо виразну перевагу темного забарвлення; а щодо барви очей, то нам доведеться констатувати не тільки дуже сильні хитання, але й перевагу в цілком протилежний бік, а саме в бік ясного забарвлення, а до того перевага ця йде не в певному напрямі, а на перший погляд — трохи недоладно. Українці Курщини, як і треба було того сподіватись, в більшості своїй ясноокі (у північних повітах 58 % яснооких, 34 % мішаних і тільки 8 % темнооких; у південних повітах — 60 % яснооких, 20 % мішаних та 20% темнооких). На Чернигівщині ці відношення значно зміняються на користь темних очей (24,9 % яснооких, 37,8 % мішаних та 37,3 % темнооких), але в Радомиському повіті на Київщині перевага ясних очей знову посилюється (39,1 % яснооких, 34,7 % мішаних та 26 % темнооких). На Волині, у північно-східній та північно-західній частинах її, перевага ця посилюється ще більше (у півн.-східн. частинах: 60,4 % яснооких, 2,3 % мішаних та 37,2 % темнооких; у півн.-західн. частинах: 60 % яснооких, 9,2 % мішаних та 30,7 % темнооких); при цьому не можна не звернути уваги на порівнюючи великий % темнооких та незвичайно малий % мішаних очей у північно-східній частині Волині, а саме в Овручському повіті. Разом із значною перевагою темного забарвлення волосся цей великий % темнооких вказує на змішання двох ріжно забарвлених рас, притому на змішання, мабуть недавнє, яке не встигло ще дати скільки-будь значну кількість мішаних очей, що вказувало б на давнє змішання. На Холмщині яснооких 52,5 % і цілком однакова кількість темнооких та сірооких (по 23,7 %), що вказує також на змішання двох рас, яке, однак, сталося раніше '.
    Переходячи далі до середньої смуги України, зустрічаємо в крайній східній частині її, на Вороніжчині, як показують досліди H. Н. Лебедєва, перевагу мішаного типу, цебто каштанової барви волосся (17 % ясноволосих, 50 % каштанових та 33 % темноволосих), з очевидним відхиленням до темноволосости. Потім, на Харківщині знаходимо відразу виразну перевагу темної барви волосся (згідно з дослідами Кондрашенка: 0 % ясноволосих, 21,6% каштанових та 78,3 % темноволосих). Але на Полтавщині, як показують цифри Чикаленка та Руденка, бачимо вже значне послаблення темного типу (8,6 % ясновол., 34,0 % каштан, та 57,2 % темновол.). З Київщини за Дніпром маємо цифри д-ра Дібольда та А. Н. Алешо, що значно розходяться між собою. Перший у місцевості, яку він досліджував, знайшов 21 % ясноволосих, 13% каштанових та 59% темноволосих (решта — сиві); а другий — 3,3 % ясноволосих, 20,5 % каштанових та 74,1 % темноволосих. Ці цифри вказують на те, що барву волосся у населення Київщини треба визнати вже виразно темною, тим більше, що частина спостережень Дібольда припадає на північних подолян. А подоляне, як доводять досліди Б. Г. Кри-жановського, відзначаються досить малою мірою темного забарвлення волосся (17,3% ясноволосих, 42,3% каштанових та 40,4% темноволосих), а в південно-західній та в центральній Волині перевага темної барви знову посилюється (3,3 % ясноволосих, 34,1 % каштанових та 62,5 % темноволосих). У Галичині, на північному сході, темне забарвлення помітно сильніше, ніж на російському Поділлю (6,2 % ясноволосих, 39,6 % каштан, та 54,1 % темноволос.), а на південному заході темноволосість уже наближається до київської (6,8 % ясновол., 22 % каштан, та 71,2 % темноволосих). Нарешті, на Карпатах, згідно з моїми спостереженнями, темноволосість одразу сильно підвищується, досягаючи у лемків 80,2 % на 1,1 % ясноволосих та на 18,7 % каштанових. У північних бойків ясноволосих уже зовсім немає, каштанових тільки 20,3%, а темноволосих — 79,6%; щодо бойків, які згуртовані біля залізниці Стрий—Лавочна, то у них помітний певний вплив русинів з Галицької рівнини, і на 5,6 % ясноволосих у них припадає 23,5 % каштанових і тільки 68,6 % темноволосих; а на західньому узгір’ю Карпат, у колишніх угорських русинів, також мною обслідуваних, виказалось 0 % ясноволосих, 37,7 % каштанових та 62,2 % темноволосих. Самі тільки південні бойки, безпосередні сусіди галицьких гуцулів з північно-східнього боку, відзначаються не зовсім зрозумілою для нас перевагою каштанового волосся (52 %) при дуже малій кількості блондинів (1,8%) і відповідно невеликій кількості брюнетів (всього 46,5 %).
    Щодо барви очей, то середня смуга України виявляє ті самі особливості, що й північна, але в значно послабленій формі. На сході, на Вороніжчині, ясні очі виразно переважають (44 % яснооких, 44 % мішаних і тільки 12 % темнооких). На Харківщині, судячи по цифрах Гальченка та А. Н. Краснова, маємо те саме явище, але досліди Кондрашенка дають наслідки протилежні, а саме: переважає темне забарвлення (9,2 % яснооких, 16,4 % каштанових та 74,2 % темнооких). На Полтавщині, згідно з відомостями Чикаленка та Руденка, переважає мішана барва очей (19,5% яснооких, 54,5% мішаних та 25,7% темнооких). На Київщині, як спостеріг Дібольд, помітна лише дуже незначна перевага темного забарвлення очей (16% яснооких, 41 % мішаних та 42 % темнооких), а дані Алешо виказують цю перевагу цілком виразно (5% яснооких, 35% мішаних та 60% темнооких). Але далі на північному Поділлю, згідно з спостереженнями Б. Г. Крижановського, перевага темних очей слабне, ідучи в супроводі досить значного % мішаної барви очей (9,6% яснооких, 42,3% мішаних та 48,1 % темнооких). На південно-західній та центральній Волині ясних очей дуже багато — 35%, мішаних
    24.1 % та темних — 40,7 %. Те саме, що й на Поділлю, бачимо на Галицькій рівнині: у північно-східній частині її, як свідчать матеріали Раковського,
    21.1 % яснооких, 44,2 % мішаних і тільки 34,6 % темнооких; але в північно-західній Галичині знаходимо (мої досліди) перевагу темних очей (10,4% яснооких, 35,4 % мішаних та 54,2 % темнооких); у центральній Галичині — 15,8% ясних очей, 31,6% мішаних та 52,6% темних очей. На Карпатах, у лемків, маємо 16,5 % яснооких, 30,8 % мішаних та 52,7 % темнооких; у північних бойків — 20 % яснооких, 32,4 % мішаних і 47,3 % темнооких, а в центральних бойків (в долині річки Опора) маємо уже 31 % яснооких, 19,6 % мішаних і також 47 % темнооких; нарешті, у колишніх угорських русинів знаходимо 26,5 % ясних, 18,8 % мішаних та 54,6 % темних очей.
    Взагалі, як бачимо в середній смузі України, з винятком, головно, деяких східніх місцевостей, переважає щодо волосся і щодо очей темне забарвлення, але кількість ясних, а особливо мішаних (сірих) очей дуже відчувається, вказуючи на етнічні домішки, що порушують одноманітність загального темного типу.
    У південній смузі України, щодо барви волосся, ми бачимо вже майже цілковиту одноманітність: скрізь, за винятком південних бойків, рішуче переважає темне забарвлення. На Кубані, згідно з зібраними мною та Л. Є. Чи-каленком даними, ясноволосих 2,5 %, каштанових 15 % та темноволосих —
    82,5 %. У східній частині Катеринославщини блондинів немає зовсім, каштанових 14%, а темноволосих 85%; а в західній частині ясноволосих —
    0,45%, каштанових 26% та темноволосих 72,4%; в Мелітопольському повіті, у Таврії, згідно з даними того самого дослідувача, 8,1 % ясноволосих,
    24,3 % каштанових та 67,5 % темноволосих. На Херсонщині, згідно з даними Чикаленка та Шульгина, ясноволосих 6,1 %, каштанових 36,9 % та темноволосих — 59,6 %. На Поділлю, як це видно з цифр Б. Г. Крижановського, по течії річки Бугу, ясноволосих 6,6%, каштанових — 24,6% та темноволосих— 68,8%; а по річці Дністру — ясноволосих зовсім немає, каштанових 21,9% та темноволосих — 79,1 %. У галицьких гуцулів, на початках Пруту по Білому та по лівому боці Чорного Черемошу, згідно з моїми дослідами, кількість блондинів не перевищує 4,3 %, каштанова барва волосся трапляється удвічі частіше,— усього 8,7%, а ціла маса темноволосих складає 86,9%. У гуцулів буковинських, по правому боці Чорного Черемошу та на початках Сучави та Серету, помітна певна домішка ясноволосого елементу, що дає 16,7%; каштанового волосся тут також дуже небагато (3,3%), а темноволосих — 80%. У колишніх угорських гуцулів, на початках Тиси, при дуже невеликій кількості блондинів (2,7 %), трохи більше каштанового волосся (13,8%), а брюнетів — 83,3%. Нарешті, у бачванців, русинів, що живуть найдальше на захід, у селах Коцурі та Керестурі у південній частині колишньої Угорщини (Бачка) та що їх справно зачислюють деякі автори до словаків, я знайшов 40 % каштанових та 60 % темноволосих.
    Щодо пігментації очей, то за винятком Херсонщини, де ми бачимо наявну перевагу мішаних очей (18,7 % ясних, 50 % мішаних та тільки 31,2 % темних очей), та почасти Кубані, де помітно хитання між мішаними й темними очами, в усіх инших місцевостях південної України знаходимо повну перевагу темної пігментації очей: у східній частині Катеринославщини 38 % яснооких, 4,2 % мішаних і 57,1 % темнооких; у західній її частині — 23,4 % яснооких, 15,8 % мішаних і 62,8 % темнооких; у Таврії 21,6 % яснооких, 13,5 % мішаних та 64,8% темнооких; на Поділлю по течії Бугу 11,5% яснооких,
    29,5 % мішаних і 59 % темнооких; а понад Дністром — 3,1 % яснооких, 25 % мішаних та 71,9% темнооких; по той бік кордону у південних бойків — 14,3% яснооких, 28,5% мішаних та 57,1 % темнооких; у галицьких гуцулів— 21,7 % яснооких, 20,3 % мішаних та 58 % темнооких; у гуцулів буковинських — 13,3 % яснооких, 26,7 % мішаних та 60 % темнооких; у колишніх угорських гуцулів — 22,1 % яснооких, 2,8 % мішаних та 75 % темнооких; нарешті, у бачванців — 35 % яснооких, 0 % мішаних та 65 % темнооких.
    1 Зводячи все сказане до загальних зауважень щодо барви волосся та очей у всіх українців, мусимо прийти до таких висновків:
    а) Українці є, в цілій своїй масі, люде майже однаково темноволосі та темноокі.
    б) Ця грунтовна пігментація українців найслабша на північному сході, поступово густіша є в напрямі на південь та захід та досягає свого тахі-тит’а на південному заході, цебто в місцевостях, де українці стикаються з південними та західніми, крім поляків, слав’янами.
    в) Барва волосся українців взагалі тотожня з барвою очей, цебто українці в більшості мають темне волосся і темні очі, але кількість яснооких значно переважає кількість ясноволосих, цебто, инакше кажучи, ясні очі трапляються иноді й у темноволосих (навпаки — рідше).
    г) Ясне волосся та ясні очі і своєю незначною кількістю, і географічним поширенням свідчать про те, що українців не можна вважати за населення, що склалося з мішанини двох рас — ясноволосої та темноволосої, а треба визнати належність їх до одної темноволосої раси з місцевими ясноволосими домішками, що досить різко відмежені географічно та що їх цілком можна пояснити сусідніми етнічними впливами. Ми бачили, що найясніше волосся та очі має населення України в західній частині Курщини, цебто у безпосередньому сусідстві з великоросами, що, як відомо, відзначаються дуже ясним комплексом (37% ясного типу, 41% мішаного та 25% темного); рівень цього комплексу у найчистіших представників великоросів, як, наприклад, у чудово захованих забайкальських «семейських», доходить до 77 % ясного.
    19 % мішаного і тільки 4 % темного. Далі, коли не перевагу, то дуже високий відсоток ясноволосих та яснооких знаходимо також у північній смузі України, де українське населення незвичайно тісно змішане з білорусами, цебто знов-таки з народом досить ясного комплексу (48 % ясного типу, 31 % мішаного та 21 % темного). Нарешті, у західній та центральній Волині на північному Поділлю, в напрямку з північного заходу на північний схід тягнеться не дуже широка, але досить довга смуга мазурсько-польської колонізації, що принесла з собою також ясне забарвлення (у поляків 35 % ясного типу, 46 % мішаного та 19 % темного). Так само польський вплив знаходимо і в східній Галичині до Карпатів, а почасти навіть і на Карпатах (лемки).
    2. Зріст
    Щодо зросту українського населення, то всі, як старіші, так і новіші, починаючи з Чубінського, письменники та дослідники визнають його вищим за середній чи високим. Але, як і инші антропологічні ознаки, зріст також до певної міри вар’їрує в ріжних частинах України, і ці варіяції дуже цікаво розібрати.
    У північній смузі України найменшим зростом, що трохи навіть не досягає середнього, відзначається населення східніх повітів Чериигівщини по лівому боці річки Десни (1649 мм). Далі йдуть південні повіти Чериигівщини на південь од Десни (1659 мм). За Дніпром у Радомиському повіті на Київщині зріст майже такий самий, як і на південній Чернигівщині (1657мм), а на Волині, у північно-східній та північно-західній частині її, помітно навіть деяке зниження зросту (1643 мм та 1656 мм). Найвище на цілу північну смугу виходить населення українських повітів на Курщині (1663,5мм). Отже, тенденція послідовного звищення зросту зі сходу на захід хоч і помітна, але вона сильно переривається під впливом почасти сусідніх етнічних елементів, про що буде сказано далі, а почасти, мабуть, і від того, що тут заховалось старовинне населення країни; за докази щодо останнього факту скажемо потім, а поки що звернемо тільки увагу на порівнюючи невеликий відсоток малого зросту в північній смузі, на досить великий відсоток високого та сильну перевагу зросту, що наближається до середнього. Про це див. таблицю 1.
    В середній смузі України, в східній частині її, найнизькоросліше населення знаходиться, мабуть, на Харківщині, де Краснов вичислив середній зріст 1642 мм, а з даних Еркерта виходить 1645 мм. Але й тут ці цифри виходять дивно малі, коли порівняти їх з тими, що одержав Кондрашенко, який знайшов у Змієвському та Ізюмському повітах середній зріст 1682 мм. На Вороніжчині, згідно з дослідами Прохорова, середній зріст населення більший, а саме — 1685 мм. Далі, у північно-східніх повітах Полтавщини, згідно з цифрами Чикаленка та Руденка,— 1675 мм, а в південно-західніх — 1702 мм. На правому боці Дніпра на Київщині, як спостеріг Дібольд, зріст досягає 1669 мм, а згідно з дослідами Алешо — 1679 мм та Артюхова (Звенигородський та Таращанський повіти) — 1690 мм. На Поділлю, як спостеріг Крижановський, зріст також дуже високий: для північних повітів Крижа-новський дає нам цифру 1683 мм. Але далі на південно-західній Волині, як показують проміри Сахарова, зріст одразу падає до 1663 мм. В Галичині він знову підвищується, хоч і з значними скоками: згідно з моїми промірами, у центральній Галичині зріст досягає 1664 мм та на півночі — 1682 мм, а в північно-східній частині, як спостеріг Раковський,— 1684 мм; в горах
Українці північної смугиКур іди наЧернигівщинаКиївщинаВолиньХолмшинаСередні для цілої північної смуги ЛебедсвВовк та РуденкоСахаро вВовк та СахаровСержпу-товський ПівнічніповітиПівденніповітиСхідніповітиПівденно-західніповітиРадомиськийповітПівнічно-східніповіти(Овручськ.)Північно західні пов. Число проміре них328014123436659444 ІБаІаБаІЬзва волосся в % ЯснаКаштановаТемназва очей в %ЯснаМішанаТемна$8,042.058.034.0 8,020,060,020,060,020,020,012.527.5 60,027.5 35,037.57,234,457,822,340,637,18,730,460,839,134,726,039,560.460.4 2,337,244.655,360,09,230.728,828,842,352,523.723.7- ІІ.ЗрістВ аб<(мілів %:олютних цифрахметри)малийнижчий за середній вищий за середній високий1663,515,328,128,128,1164921,230.0 28.820.0165918,428,229.623.7165713.030.430.426.0164320,939,525.813.9165613,634,830,321,2166715.220.3 37,2 27,11656,3 111. Головний покажчикВ абсолютних цифрах [доліхоцефали в ж 1 мезоцефали І субрахіцефали [брахіцефали83.39.09.036.345.483,65,010,035.050.082.3 8,120.531.339.583.84.317.317.360.883.018,644.137.281,69,012,151,527,282,88.48.4 42,3 40,682,9 IV. Височина черепа (продовжний дія метр - 100)71,171,170,972,972,071,071,671,5 V. Личний покажчик103,5104,5104,7103,6103,3105,3103,3101,8103,7 VI. Носовий покажчик67,769,371,971,267,866,066,670,568,8 VII.ПрофільносаВигнутийРівнийВгнутий7,746.146.15,236.857.86,261,232,510,062,227,517,360,821,74,676,718,64,577,218,113.5 28,857.68,656,036,2 VIII. Довжина верхньої кінцевости (руки) щодо зросту44,943,745,245,343,044,944,943,944,5 IX. Довжина нижньої кінцевости (ноги) щодо зросту47,947,647,547,947,247,547,348,847,7 X. Довжина ніг щодо бюсту90,290,491,889,790,889,995,791,2
    у північних бойків зріст знову сильно знижується, доходячи до 1664 мм, далі, у лемків він трохи вищий, і тільки у центральних бойків (тухольців у Ко-перницького) доходить до помірної висоти (1667), а в колишніх угорських русинів, що, мабуть, вплинули і на центральних бойків завдяки великій (тепер залізниця) дорозі через Карпати, зріст досягає 1677 мм. Отже, у середній смузі України можна вже ясніше помічати послідовне підвищення зросту зі сходу на захід, але знову-таки зі значними перервами, що їх пояснення, однак, не викликає жадних труднощів. Цифри Краснова для Харківщини взяті головним чином з промірів міського населення Харкова, що здавна був головним пунктом великоруської імміграції, тому вони й нижчі за цифри для Вороніжчини. На південному заході Волині, як це ми вже бачили та ще побачимо, був великий колонізаційний рух мазурів; аналогічні впливи спричинились до зниження зросту у лемків, а особливо у північних бойків, де, однак, головну ролю щодо зменшення зросту грало, мабуть, мешкання в чорних хатах та погане живлення — вівсяні пляцки замісць хліба.
    Нарешті, у південній смузі України маємо виключно зріст або високий, або такий, що значно наближається до нього; але й тут знаходимо також певні хитання, що стоять в залежності від місцевих етнічних умов. На Кубані, яка лежить найдальше на схід, зріст чоловічого населення (проміри Гільченка— 1700мм, а мої та Чикаленкові— 1709мм) може стати поруч з таким самим високим, а то, може, ще й вищим зростом населення Катери-нославщини, де в східній частині досягає 1716 мм, а в західній частині знижується до 1700 мм. Ці місцевості займають виняткове становище щодо зросту, і в инших частинах України зріст населення вже не такий високий,— спочатку він трохи знижується, а далі послідовно підвищується. На Херсонщині, як показують проміри Чикаленка та Шульгина, він не більший як 1675 мм, цонад річкою Бугом на Поділлі зріст трохи вищий—1686 мм, а понад Дністром ще вищий— 1691 мм. Щодо Карпатів, то, з винятком північної частини південних бойків (1662 мм), зріст там ще підвищується та ступнево досягає 1700 мм: у галицьких гуцулів — 1690 мм, у буковинських — 1696 мм і, нарешті, у колишніх угорських— 1700 мм. Найдальший західній острівець український, у Бачці, також одзначається дуже високим зростом (1684 мм), що наближається, як і зріст гуцулів, до високого зросту півден-но-західніх слав’ян.
    Озираючи тепер загальним поглядом цифри зросту українців, ми бачимо передусім, що вони надзвичайно рідко спускаються нижче середнього, а навпаки, в більшості місцевостей досягають цифр високого зросту та й переходять за нього. Середній зріст українців взагалі, на основі наведених нами цифр, рівний 1673 мм.
    Географічно зріст українського населення розподіляється під впливом переважно етнічних умов, що не становлять особливих труднощів для їх з’ясування. Ми тільки що бачили, що найбільшого розвитку зріст українців досягає у південній смузі й головним чином у місцевостях, які зв’язують українців з близько з ними спорідненими групами південних слав’ян, що, як відомо, відзначаються високим, а часто й дуже високим зростом (серби — 1695 мм, сербохорвати, за Івановським,— 1692 мм, а за Денікером — 1700мм, босняки— 1723 мм та герцеговинці—1759 мм). Посуваючись на захід, ми бачимо дуже помітне зниження зросту у південних бойків, мабуть, під впливом загальних причин, що спричинились до зниження зросту у населення Галицької рівнини взагалі, а саме під впливом польського панування та проникання польського елементу до країни у великих масах (зріст україн-
    ців на південному Поділлю та Херсонщині дуже високий, а на Катеринослав-щині досягає рівня, що перевищує навіть зріст гуцулів). Особливо високий зріст кубанських козаків залежить, явна річ, головно від того, що предки їх були з добірної, найбільш розвиненої фізично частини українського населення (запорожців), а крім того, мабуть, ще й од шлюбів з місцевими жінками ріжних кавказських племен, серед яких, наприклад, осетини досягають 1692 мм. В середній смузі України, на заході, у північних бойків та лемків знову виявилось близьке сусідство польського населення, яке трохи послаблюється, однак, близьким сусідством словаків (1683 мм) та чехів (1667 мм). Далі, на північному Поділлю, на Київщині та Полтавщині зріст звиїцується і зовсім падає на Харківщині та на Вороніжчині, де українці стикаються з великоросами (середній зріст— 1657 мм), що їх нижчий зріст теж залежить од инородніх, головним чином фінських низькорослих елементів (мордва — 1643 мм, зиряни — 1628 мм, черемиси — 1615 мм та ин.), які ввійшли тут до складу слав'янського населення. Нарешті, в північній смузі України, поминаючи великоруський вплив на Курщині на зниження зросту, яке найбільш помітне на Чернигівіцині та в північній Волині, могло впливати й те, що там українське, мабуть-таки, перемішалося з литовськими, польськими та великоруськими племенами,— факт, який, на думку новіших учених, спричинився до витворення білоруського племени. На це правдоподібно вказують і згадані вже нами відповідно невисокі відсотки низькорослого та високорослого населення в даних місцевостях, тоді як середній зріст досягає тут значних відсотків, як це можна бачити на таблиці 1.
    Отже, ми маємо всі підстави, щоб вважати українців високорослими взагалі. Але тут стає питання, як ми мусимо дивитись на низькорослі елементи українського племени: як на останки старої низькорослої раси, що з’єдналися з великоросами, чи як на порівнюючи новіші етнічні домішки, що з’явилися ззовні. Щойно наведені дані щодо географічного розподілу зросту та наші пояснення щодо меншої високорослости певних місцевостей, особливо у північній смузі України, а також відповідно незначний відсоток малого та нижче середнього зросту на цілій Україні — все це дає нам, здається, право висловитись з певністю на користь того, що зростом українці становлять етнічно одноманітну високорослу масу, в основі якої ніяк не можна припустити злиття двох рас — високорослої та низькорослої.
3. Головний покажчик
    За дуже важливу, з причини своєї сталости, ознаку вважають відношення продовжного та поперечного діяметрів голови, що визначається так званим ^головним покажчиком, цебто цифрою, яка показує відношення найбільшої ширини черепної части голови до найбільшої її довжини, яку приймають за 100. Відповідно до цього головного покажчика, як етнічні групи, так і окремі індивіди поділяються на довгоголових (доліхоцефали) з головним покажчиком до 77,7, середньоголових (мезоцефали) з головним покажчиком од 77,7 до 80,0 та короткоголових (брахіцефали) з головним покажчиком, вищим за 80,0; в свою чергу довгоголові поділяються на доліхоцефалів та судоліхоцефалів, а короткоголові — на субрахіцефалів (од 80 до
    83,3) та брахіцефалів (од 83,3 та вище). Щодо цієї ознаки, то українці, як і взагалі всі слав’яне,— круглоголові, але рівень їх круглоголовости (згідно з нашими обчисленнями, середній головний покажчик українців взагалі рівний 83,4) у ріжних груп населення та в ріжних місцевостях має виключної ваги інтерес. Як у всіх більш-менш мішаних етнічно народів, в українців головний покажчик дає певні хитання, але ці хитання, як ми це зараз побачимо, зовсім не безладні, а, навпаки, дуже многозначні, особливо коли зіставити їх з хитаннями инших ознак.
    В північній смузі України, на східньому її краю, на Курщині, знаходимо в українців головний покажчик 83,3. Далі, в східній частині Чернигівіцини головний покажчик трохи вищий за середній (83,6), але в південно-західніх повітах Чернигівщини він зразу дуже сильно падає до 83,0, знижуючись на північному заході до малої субрахіцефалії (81,6). Таким чином тенденція до звищення антропологічних ознак зі сходу на захід, яка помітна й тут, переривається і тут рухом довго- та середньоголових елементів з Великоросії, Білоруси, а особливо з Польщі на крайньому заході.
    В середній смузі України вказані хитання менші. Найменшим головним покажчиком, як видно з промірів Кожухова на 120 суб’єктах, одзначаються українці Вороніжчини (81,0), але в дослідах Лебедєва цей покажчик значно вищий та наближається до середнього (83,2), цебто й тут до певної міри повторюється те саме, що ми бачили тільки що в північній смузі. Але далі, на Харківщині, як це дослідив Еркерт на 80 суб’єктах, головний покажчик також близький до середнього (83,2), а на Полтавщині, як показують цифри Чикаленка, Шульгина та Руденка, у північно-східніх повітах — 83,0, а в південно-західніх — 83,5. На Київщині проміри Дібольда (на 200 суб’єктах) дають головний покажчик уже порівнюючи значно вищий (84,5), алеТаль-ко-Гринцевич та Алешо дають значно менший покажчик — 83,2, а Артюхов для південно-західніх повітів дає 84,5 і для Звенигородщини та Таращансь-кого повіту — 82,6. У північній частині Поділля головний покажчик падає до 82,3, а в південно-західній та центральній Волині доходить до 82,1, далі в Галичині звищується од 82,2 до 83,3 у лемків на північному сході та до
    84,5 у центральних бойків.
    Нарешті, у південній смузі України хитань уже немає, і головний покажчик, цілком уже брахіцефальний, іде, рівно звиїцуючись, зі сходу на захід з дуже невеликим відхиленням у подністрянського населення Поділля. Найменшим головним покажчиком тут одзначаються кубанські козаки (проміри Гільченка дають 82,1, а мої та Чикаленкові — 82,6); далі, на Катери-нославщині проміри Кондрашенка дали в обох її частинах по 83,3, а в Тав-рії — 84,5; на Херсонщині проміри Чикаленка та Шульгина дають 83,7, на Поділлю проміри Крижановського по річці Буг — 84,0, а понад Дністром — 85,2; в Галичині, у південних бойків — 84,6, у галицьких гуцулів — 84,4, у гуцулів буковинських — 85,1, в угорських гуцулів — 85,0 і, нарешті, у бачванців — 86,3.
    Для пояснення вищенаведених цифр нам не потрібні які-будь зауваження, крім тих, що ми-вже їх висловили з приводу пігментації та зросту українського населення. Невеликий головний покажчик українців Курщини та Вороніжчини цілком можна пояснити близькістю великоросів з їх малою субрахіцефалією (за Денікером — 81,1 та 82,9, а за Івановським — 82,3), яка, безперечно, залежить од того, що вони проковтнули ще більше субрахі-цефальних фінів (80,1), черемисів (79,2), естів (79,0) тощо. Ці самі зауваження цілком достатні й для пояснення помірної субрахіцефалії населення Харківщини. На малу брахіцефалію кубанських козаків міг вплинути головний покажчик осетинів (81,9). Трохи складніше питання про головний покажчик українців південних повітів Курщини: цей покажчик, що його вичислив Лебедєв, дивує своєю несподіваною висотою (84,0). Ясна річ, що
Українці середньої смугиВороніж ти наХарківщинаПолтавщинаКиївщина й1X%.GВWЧ■єч0 В X V І П X *—«»ОXЯо.иSXVаі3оииXXУЯІ і sa Зіtr я і *11ІІ314 ë , тО ?X с їх1SС Яр X Е ТX XS яс 21 . »О О S с їх13G S Число промірених17016—-97296138—200 ІБаІаБаІЬ>ва волосся в % ЯснаКаштановаТемна>ва очей в %ЯснаМішанаТемна—17.050.033.044.044.012.039.061.0 52,7 47,341,358.754.7 45,221,678.39,216.4 74,27,833,758,310,957.032.09,434,356.228.2 52,1 19,5—21,013.059.016.041.042.0 II. ЗрістВ аб в %:олютних цифіих малийнижчий за середній виший за середній високий165818,030.032.020.031.231.231.2 6,21642164518,047,520,314,0168212.3 17,5 25,744.316757,725.034.133.117023,618,123,954,3—1669 III.Головний , покажчикВ аб< в %:олютних цифрахдоліхоцефалимезоцефалисубрахіцефалибрахіцефали81,083.011.0 88,8 88,8—83,283,44,112.3 35,048.483.03,714.1 34,4 47,683,53,510,138,447,883,23,719,476.876.884.48,516,075.575.5 IV. Височина черепа (продовжний дія метр = 100)—69,867,6—70,872,072,7—71,2 V. Личний покажчик—1043——101310281023—— VI. Носовий покажчик—71,569,8—72,470,371,8—64,1 VII.Профільноса[Вигнутий 1 Рівний [Вгнутий—18,756,225,0——14,465,020,619.2 57,423.321,064.414.4—— VIII. Довжина верхньої кінцевости (руки)—44,7——45,844,744,4—— IX. Довжина нижньої кінцевости (ноги)—46,9——47,346,751,4—— X. Довжина ніг щодо бюсту—87,0——89,894,297,5—— КиївщинаПоділляВолиньСхідня Галичина (рівнина)Східня Галичина (горці)/•'opcv кі русин.і оаVАртюхов0XяЇї£ 5л1яиВовкаsВяа0іва.ВовкВовкСередніцифридл«ЦІЛОЇсеред Південно західні повітиІgаі =її .5 к Е 5Бойкисмуги (5І і ■» 52 .9 Е SXÎп■5 “— еїї е §яї " р. 2 3 S Ë Я аоXг ? 2 § С 5Яї51VяÖ £ ї « В % s з Е 5XиXое:ПівнічНІЦентральні 12012427120652303485910491757153249,4 3,322,574,1—6,224,269,48,329,664,017.342.340.43,334,162,56,239,654,16,822,071,24,829,865,31,118,780,220,379,65,623.568.637,762,2— 5,035.060.0—4,540,654,88,742,249,09,642,348,135.024.1 40,710.435.4 54,215,831.652.621,144,234,616,530,852,720,232,447.331,319,647,026.5 18,854.6— 16791685167116641683166316821664168416531644166716771669 9,124,125.840.85,623,333,837,09,925.4 35,029.59,233.031.0 26,75,825,028,840,49,528.3 36,625.417.617.241.723.317.617.241.723.37,417,537,937,023.0 26,4 28,622.028.4 27,028.4 16,210,133,332,024,616,922,630.230.2— 83,284,583,482,582,382,183,383,082,883,383,184,584,583,2 5,711,637,545,04,010,419,366,12,59,935,851,68,715,041,235,97,717.3 32,742.36,520,740,931,622,933,343,710,15,042.342.36,412,937,043,51,112,141,845,01,313,334.650.61.48.4 25,3 64,75.59.5 16,9 67,8— 68,670,967,867,072,070,770,772,470,271,871,272,773,170,6 1003103810311031105210211003104199210181011105810211024 71,871,872,172,371,269,377,776,571,471,775,474,466,072,1 16.771.711.713,775,011,38,169,722,13,165.530.519.5 68,911.56,660,932,425,043,731,216.938.9 •11,121,169,29,625.360.4 14,320,466,313,225,666,57,Н21,962,314,817.0 62,421.1 44,344,844,544,743,444,344,044,5 47,348,447,747,548,347,448,047,848,648,044,745,447,647,6 91,193,291,790,493,590,592,491,993,592,589,087,390,890,9 Українці південної смугиКубаньТаврія овX!5USи я а *0 XЮ у2XVаяаgX0и Число промірених614037 [БаІаБаІЬ>ва волосся в % ЯснаКаштановаТемна>ва очей в %ЯснаМішанаТемна44.7 55,3 57,242.82,515.0 82,520.035.045.08,124,367.521.6 13,5 64,8 II. ЗрістВ аб< в %валютних цифрах малийнижчий за середній виший за середний високий17003,2И,732,849,117092,35,030,062,717068,113.521.6 56,7 III.ГоловнийпокажчикВ абв %валютних цифрахдоліхоцефалимезоцефалисубрахіцсфалибрахіцефали82,19,821,324,644,282,62,520,022,555,084.55,440.5 54,0 ГѴ. Височина черепа (продовжний діяметр = 100)—71,471,6 V. Личини покажчик—103,7100,6 VI. Піковий покажчик69,662,367,0 [Вигнутий VII. Профіль носа Рівний Вгнутий—32.562.5 5,08,178,313,5 VIII. Довжина верхньої кінцевости (руки)——44,2 IX. Довжина нижньої кінцевости (ноги)47,546,747,4 X. Довжина ніг щодо бюсту—87,791,3 КатеринославщинаХерсонщинаПоділляСхідня ГаличинаБачка РКрижановськийВовкВовкцифридля ! КондрашенкооІІІІГуцулиЦІЛОЇпівденноїсмуги По БугуПоДніструПівденнібойкиГалицькіБуковинськіУгорськіиВОоа 7816765бі329369зо3620789 14.085.04,526,072,46,136.956.96,624,668,821,978,11,852,046,54,38,786,916,73,380,02,713,883,340.060.0— 98.0 4,257.123,425.762.718,750,031,211.529.5 59,03,125,071,914,328,557,121,720,358,013,326,760,022,12,775,035.065.0Е 17161700167516861691166216901696170016841693 7.25.312.375.41,68,236.054.110,816,744.627.74,921.334.439.43.16.2 46,9 43,716,830.529.5 23,25,820,328.944.910,320,624,144,85,418,927.048.120,040.040.0— 83,383,383,784,085,284,684,485,185,086,384,1 2,514,141,042,33,012,040.045.01,53,150,744,63,39,824,662,36,325,068,71,06,125,767,01,510,133,455,03,210,720,066,033,366,75,020,075,0— 70,870,271,572,873,173,274,274,873,174,973,0 102,0102,6—102,4101,7101,1102,1103,1101,2102,3102,1 76,475,262,369,870,971,871,173,263,163,968,9 7,562,329,27,562,329,213.8 75,310.99,862,327,89,356.234.323,458.318.332.4 41,226.43,350,046,62,763,933,235.055.010.016,260,523,2 44,344,3—44,444,2 47,847,847,448,048,147,847,747,547,947,447,6 90,990,590,092,192,591,890,990,494,090,591,0
    до певної міри ця цифра (в таблиці вона з’єднана з цифрою для північних повітів) може підлягати сумніву, бо вона виведена з серії всього 19 людей, але коли прийняти до уваги, що в числі промірених було 36 % субрахіцефа-лів, то прийдеться шукати иншого пояснення, що про нього ми скажемо далі. Потім, коли звернемось знову до порівнюючи малого головного покажчика в південно-західній частині Чернигівіцини та на північному сході Волині, то він, як і всі инші етнічні ознаки населення цих місцевостей, мусить залежати від домішки білоруського елементу (головний покажчик білорусів — 81,8) або, що також можливо, від недостатнього проникання українців в місцевості, зайняті раніш білорусами. Ще складніше питання про досить малу брахіцефалію серед населення північно-східньої частини Полтавщини. Для пояснення цього факту згадаємо тільки те, що, здається, нігде на Україні не переведено стільки експериментів для зміни етнічного характеру населення, як саме в цих місцевостях. Не кажучи вже про розпочате ще в XIV віці переселення людей з берегів Бугу та Дністра, а далі про також давню імміграцію білорусів та чернигівських українців,— ще в XIX столітті поміщики робили спроби переселяти туди цілими селами великоросів; при цьому цікаво зазначити той факт, що це дуже мало відбилося на мові, і коли цей вплив можна помітити, то тільки на деяких етнографічних подробицях, особливо в північних повітах. Антропологічно, як це спостеріг я та Чика-ленко, населення козачих сел Полтавщини дуже різко відріжняється від колишнього кріпацького населення і своїм високим зростом, і темнішою пігментацією, і вищим головним покажчиком. Далі незначну субрахіцефалію північно-західньої, південно-західньої та центральної Волині треба вже инакше поясняти. Говорячи про зріст, ми згадували вже про вузьку смугу, що тягнеться через північно-західню та центральну Волинь та кінчається в північних повітах Поділля. Явна річ, і в цьому випадку ми також маємо до діла з впливом польсько-мазурської імміграції (середній головний покажчик поляків — 82,1), а на північному заході Волині міг також відбитись і вплив литовський ятвягів (головний покажчик литовців — 81,8). Тільки тим самим впливом можна пояснити й помітну субрахіцефалію північно-східніх галичан, що її сконстатував Раковський. Вплив цей виказався, однак, дуже слабким щодо галицьких горців; коли в них це й помітно, то хіба що на галицьких гуцулах, бо їх головний покажчик трохи нижчий за покажчик буковинських та угорських гуцулів. Ці останні так само, як бачванці, і головним покажчиком знаходяться в наявному зв’язку з буковинськими румунами (головний покажчик — 86,3), почасти з болгарами (84,7), боснійськими сербами (85,7), сербохорватами (86,0), герцеговинцями (86,7), трансиль-ванськими румунами (87,2), а почасти також і з західніми слав'янами (чехи — 85,4, словаки — 85,4, моравські словаки — 85,3).
    Ця картина середніх головних покажчиків та їх географічного розподілу на Україні стає значно рельєфніша та виразніша, коли ми підемо трохи глибше і звернемо увагу на відсоткове взаємовідношення ріжних черепних типів у місцевостях, що дають субрахіцефальні головні покажчики. Роздивляючись з цієї точки погляду цифри південно-західніх повітів Чернигівщини (головний покажчик — 82,3), ми бачимо, що кількість доліхоцефалів не перевищує там 8,1 %, мезоцефалів — 20,5 %; але субрахіцефалів там є 31,3% і брахіцефалів — 39,5%, цебто, инакше кажучи, основну частину населення (майже 40%) становлять справжні брахіцефали. Те саме, але в більшій мірі, знаходимо і в українських повітах Курщини, де загальний головний покажчик, однак, уже брахіцефальний. На Полтавщині (головний покажчик — 83,25) бачимо те саме відношення: 1,8% доліхоцефалів, 12,1 %
Головний покажчик у %Барва волосся в %Барва очейв % УкраїнціiS>»но'5.т§с.3 s5 §0 геЧ-Ѳ-sІ■§!3О5І15Îя! * а. геиа •§■о505g03ОX3оs5£яо04Xваs'я36£ [МалийІТ Нижчий за середній Чернигшшина „ _ ..Вишии за середній[Високий18,421,031,629,00,01.3 2,61.33,92,66,55,25.29.25.29.29,27,817.113.12,61.31.3 2,69,210.514.514.56,59,214.510.50,02,62,65,29,213,111,811,89.25.2 17,19.2 [МалийКиївщина Нижчий за середній (південно-за- Виший за середній хідні повіти) [Високий10,025.025.040.012,56,21,23.73.76,212,58,715,05,08,710,017,52,56,210,05.03,73,715.020.0 33,71.251.25 2,55,010,010,013,73,715,013.723.7 [Малийv Нижчий за середній Херсонщина „ .Вишни за середній[Високий2,55,030,062,52,510,012,57,512,52.57.5 10,0 35,02,52.5 .2.5 10,02,55,025.050.02.57.5 10,02.52.5 10,0 20,02,510,032,5 [МалийГуцули Нижчий 33 середній Вищий за середній [Високий6,518,929.245.21,40,73,03,73.0 4,48.1 14,83,714,117,025,90,72.31.4 2,30,72.31.4 2,30,21,42.34.41.4 2,9 9,07.40,74,42,39,64,411,717.029.1
    мезоцефалів, 36,4 % субрахіцефалів і 47,7 % брахіцефалів. На Київщині (цифри Алешо дають там середній головний покажчик 83,2)—те саме: 5,7% доліхоцефалів, 11,6% мезоцефалів, 37,5% субрахіцефалів та 45% брахіцефалів. У північних повітах Поділля (середній головний покажчик —
    82,3) відношення дуже близьке до того самого явища: 7,7 % доліхоцефалів,
    17,3 % мезоцефалів, 32,7 % субрахіцефалів та 42,3 % брахіцефалів. Майже те саме бачимо і в північно-східній Галичині та на Кубані. Словом, в усіх перечислених нами місцевостях України з субрахіцефальним покажчиком справжні брахіцефали коли не переважають, маючи абсолютну більшість, то все-таки перевищують чисельно навіть кількість субрахіцефалів при порівнюючи невеликому відсоткові довгоголових та середньоголових, цебто брахіцефали становлять корінне населення. Трохи инакші виявляються відношення на Волині; тут субрахіцефальний середній головний покажчик з дійсною перевагою субрахіцефалів при невеликій кількости брахіцефалів: у північно-східній частині Волині — 0,0% доліхоцефалів, 16,8% мезоцефалів, 44,1 % субрахіцефалів і тільки 37,2 % брахіцефалів; на північному заході — 9 % доліхоцефалів, 51,5 %, цебто абсолютна більшість, субрахіцефалів і тільки 27,2 % брахіцефалів. Тут брахіцефали наявно уступають перед субрахіцефалами; субрахіцефали становлять тут більшість, і це приводить до думки, що вони, особливо на північному заході Волині, були раніше основним населенням і тільки вже потім перемішалися з зайшлими українцями, після чого підлягли ще впливу польеько-мазурської колонізації.
    Таким чином наші дані щодо головного покажчика цілком підтверджують все те, що було сказане нами з приводу пігментації та зросту. Майже повна відсутність довгоголових, дуже невелика кількість середньоголових і навпаки— дуже велика кількість короткоголових та взагалі значно менша кількість субрахіцефалів — все це ясно вказує нам і щодо головного покажчика, що в основі українського племени не могло бути сполучення двох ріжних рас, і що українці, які належать до короткоголової взагалі слав’янської родини, є справжні брахіцефали, що їх головний покажчик тільки де-не-де послаблюється до субрахіцефалії сторонніми етнічними домішками.
    З усіх розібраних досі нами антропологічних ознак кожна зокрема приводить нас до викладених нами висновків, але коли їх зіставити одна з одною, то вони ще ліпше освітлюють етнічні особливості українського народу. Брак місця не дозволяє нам зробити це в усіх бажаних подробицях; тому, щоб не мати справи з великими та складними таблицями, ми візьмемо тільки чотири групи і розглянемо цифри, що до них належать, у їх взаємному зв’язку між собою.
    Досить навіть побіжного погляду на наведену таблицю, щоб переконатись, що серед українського населення найвищий зріст відповідає і найвищому (брахіцефальному) головному покажчику та найбільшій мірі темної пігментації, або, инакше це сказавши, що українці, поминаючи всю сучасну їх змішаність, в істоті належать до одної раси—до раси високорослої, брахіцефальної, темноволосої та темноокої; ця раса, чисельно пануючи над домішками, і дає певні середні цифри, а домішки, аритметично знижуючи ці середні цифри, зостаються у великій кількості своїй чисто механічні. Иншими словами, українське населення, маючи, наприклад, свій середній зріст вище за середній взагалі, складається коли не в більшості, то в дуже значній частині з високорослих; далі, субрахіцефалічні своїм середнім головним покажчиком, українці в головній своїй масі — справжні брахіцефали і т. ин. Перейдім тепер до огляду,— якнайкоротшого,— решти антропологічних ознак населення України.
4. Висотній покажчик
    Висотній покажчик, іцо показує висоту черепа, в українців ріжних місцевостей так само неоднаковий, як і инші ознаки. В північній смузі найменший висотній покажчик знаходимо в південно-західній частині Чернигівщини
    (70,9), а найбільший у Радомиському повіті на Київщині (72,8). В українських повітах Курщини та в східніх повітах Чернигівщини висотній покажчик однаковий (71,1); на північному сході Волині (72,0) він дуже наближається до полтавського (72,7) та до північнокиївського (72,9), а в північно-західніх повітах Волині спадає до 71,0, щоб звищитись у Галичині, у центральних бойків, до 72,7 та у колишніх угорських русинів до 73,1. Порівнюючи ці цифри з головними покажчиками цієї самої групи, не можна не запримітити, що між цими ознаками існує майже повна відповідність: низьким головним покажчикам відповідає менша висота черепа і навпаки. У середній смузі України, як це можна було б припустити вже à priori, найменшим висотнім покажчиком одзначаються найдалі східні українці на Вороніжчині та Харківщині (69,8 та 67,6 за Еркертом і 70,8 за Кондрашенком). Трохи вищий висотній покажчик на Київщині (за Дібольдом — 71,2, за Алешо — 68,6 та за Артюховим — 70,7); ще вищий він у північних повітах Поділля (72,0). У північно-західній та у центральній Волині цей покажчик, так само як і головний, помітно спадає (71,5) з відомих уже нам причин, а в Галичині він хитається між 71,2 та 72,7, знову-таки в очевидній відповідності з головним покажчиком. Нарешті, у південній смузі України найменший висотній покажчик знаходимо на Катеринославіцині (70,8—70,2), де він менший, ніж на Кубані (71,4) та в Таврії (71,6), хоч на Катеринославіцині головний покажчик вищий. Але далі висотній покажчик іде цілком правильно, звищую-чись зі сходу на захід, та від 72,8 на Поділлю доходить до 74,8 у буковинських гуцулів, і це звищення, як і в инших місцевостях, іде відповідно до зви-щення головного покажчика.
    Спільний хід висотніх та головних покажчиків вказує вже нам, що до висоти черепа в українців спричинились ті самі обставини, від яких залежить і решта антропологічних ознак. Середній висотній покажчик українців взагалі (71,3), виведений нами з місцевих цифр, так само як і головний покажчик, вищий за висотній покажчик великоросів (за Івановським 70,1) та білорусів (за тим самим автором — 66,1 або, згідно з новими цифрами,— 67,6). Щодо порівняння висотнього покажчика українців з покажчиком поляків, то ми від нього мусимо одмовитись, бо для цього останнього покажчика у польських авторів немає даних, а тому нема їх і в Івановського.
5. Покажчик личний
    Надзвичайно важливе значіння має в антропології взагалі, а в антропології Росії особливо, личний покажчик, що дає відношення між довжиною та шириною лиця. Під словами довжина лиця розуміють або загальновживане значіння цього слова (од початків волосся на лобі до нижнього краю підборіддя) чи анатомічне його значіння (од так званого ophryon’a, цебто від середини лінії, що торкається верхнього краю бров, до нижнього краю підборіддя). У даному випадку ми маємо на оці лице анатомічне, за найбільшу ширину якого ми приймаємо, як це прийнято в науці, скулястий діаметр (diam. bizygomaxique) цебто так званий повний личний покажчик (index facial total) Топінара.
    У північній смузі України личний покажчик незначно хитається між
    103,3 та 104,7, притому нам не довелося помітити якої-будь правильности: у північних повітах Курщини він (103,5) нижчий, ніж у повітах південних
    (104.5); у східніх повітах Чернигівщини (104,7) вищий, ніж у південно-західніх (103,6); в Овруцькому повіті на Волині він вищий, ніж у північно-західніх волинських повітах (103,3). У середній смузі, в межах Великої України, як, наприклад, на Вороніжчині, а особливо на Поділлю, покажчик цей, мабуть, вищий, ніж у північній смузі (104,3 на Вороніжчині та 105,2 на Поділлю), але він досить помірний на Харківщині (101,3), на Полтавщині
    (102.5) та на Київщині (за Алешо — 100,3). У Галичині він зразу спадає до
    99,2 у північно-східніх галичан, до 100,3 у північно-західніх, 101,1 у бойків та 101,8 у лемків, доходячи до 105 тільки у центральних бойків.
    Трохи менше ця ріжниця помічається в південній смузі України: на Кубані личний покажчик рівний 103,7, у східніх повітах Катеринославщини — 102,0, в західніх— 102,6, на Поділлю — 102,4, а далі, в Галичині— 103,1 у буковинських гуцулів, 102,1 у галицьких, 101,2 в угорських та 101,1 у південних бойків.
    Взагалі, виходить, що українці належать до числа більше-менше вузьколицих народів (середній покажчик 102,7), притому вузьколицість ця збільшується помітно, хоч і не цілком правильно, зі сходу на захід, принаймні в середній та північній українських смугах, в міру віддалення від більше широкоскулястого великоруського типу.
6. Носовий покажчик
    Хоч українці взагалі майже вузьконосі (лепторіни), з середнім носовим покажчиком в 70,9, але серед них, явна річ, помічаються певні, не дуже, правда, великі відхилення в бік мезорінії. Найцікавіше те, що найбільш вузьконосе з усіх українців є населення північної смуги (середній покажчик 69,0), притому тільки чернигівці виказуються дуже малими мезорінами (71,2—71,9). В середній смузі носовий покажчик вищий, ніж у північній
    (70,9), притому найменшої висоти досягає він на Київщині (64,1) та на крайньому заході, у колишніх угорських русинів (66,0), а в инших місцевостях він переходить також до малої мезорінії, що не перевищує, однак,
    77,7. Нарешті, в південній смузі носовий покажчик знову невисокий (69,0), з винятком Катеринославщини (75,2—76,4), де, мабуть, дає себе відчувати довгочасне сусіДсїво з татарами. На жаль, ми позбавлені змоги порівняти український носовий покажчик з покажчиком великоросів та білорусів, тому що майже всі російські антропометричні дані, наведені в Івановського, засновані на промірах довжини носа від перенісся (між очима) до носової переборки, в той час як ми, йдучи за французькою методою та правилами міжнародньої згоди, брали довжину носа від nasion’a, цебто від лобно-носового шову.
    Значіння профілю носа серед етнічних ознак, на нашу думку, й досі недостатньо оцінено, і, мабуть, це сталося тому, що він, на жаль, не дається до проміру та мусить означатись на око. Однак ріжниця між вгнутим, рівним та орлиним носом така різка та виразна, що навряд чи дає багато волі суб’єктивізму при означенні,— в усякому разі, суб’єктивізму тут мусить бути менше, ніж, наприклад, при означенні барви волосся чи очей. Щодо українців, то ця ознака не тільки цілком виразна, але й значно вільніша від винятків, ніж усі инші ознаки. Розглядаючи відсотково кількості підрахованих нами трьох форм профілю в усіх трьох смугах України, бачимо, що, з винятком українських повітів Курщини (46,1 %), центральної Галичини (44,1 %) та галицьких гуцулів, вся решта українського населення в значній більшості має рівні носи, притому в галицьких гуцулів порівнюючи невеликий відсоток рівноносих (41,2 %) пояснюється дуже великим відсотком людей, що мають вигнутий (орлиний) ніс. Географічно профіль носа розподіляється в наявному зв’язку з иншими етнічними ознаками — зростом та головним покажчиком. Вгнутий ніс зустрічається порівнюючи часто на самій тільки Курщині та в центральній Галичині; далі, в досить значній кількості зустрічається він на Чернигівщині (27,5 та 32,5), на Вороніжчині (25 %), у південно-західній та центральній Волині (30,1 %), на Катеринославіцині (29,2%), на Поділлю (27,8—34,3 %) та у гуцулів (25,4—46,6 %), цебто в місцевостях, що підлягли впливу чи великоросів та білорусів, чи поляків; щодо Катеринославіцини, то тут можна припускати і якийсь монгольський вплив. Рівний профіль носа, що переважає скрізь, за винятком Курщини, треба зачислити до характеристичних ознак чисто українського типу. Нарешті, вигнутий (орлиний) ніс, найбільш рідкий, найчастіше зустрічається на Вороніжчині (18,7%), на Кубані (32,5 %), у галичан (20 %—25,1 %) та у галицьких гуцулів, причому у перших двох місцевостях можливий вплив іранських племен, а в гуцулів — найбільше правдоподібний вплив румунський та циганський.
8. Довжина верхньої кінцевости (руки)
    Щодо довжини верхньої кінцевости, то нам, на жаль, бракує цифр для певних місцевостей, де височину acromion’a не можна було дістати з причини чисто випадкових умов. У північній смузі України, для якої маємо найбільше цифр, ця довжина хитається між 43,0 та 45,3; у середній смузі — між 43,4 та
    44,7, а в південній — між 44,2 та 44,4. Цебто взагалі середню довжину руки в українців можна вважати за середню, що наближається до малої, при цьому рука українців коротша за руку великоросів (46,02) та білорусів
    (45.06), але трохи більша за руку югослав’ян (у герцеговинців - 44,1 ). Найбільша довжина руки українців на Курщині (44,9) та на Вороніжчині
    (44.7), що наявно вказує на вплив великоросів; а більша довжина руки у волинян (44,8—44,9), мабуть, пояснюється впливами білорусів чи поляків.
9. Довжина нижньої кінцевости (ноги)
    Довжину нижньої кінцевости ми обчислювали, зменшуючи зріст людини, коли вона стоїть, на її зріст, коли вона сидить. Довжина, що її одержуємо таким способом, щодо точности мало в чому уступає довжині від проміру великого trochanter’a, але дає змогу обходитись без проміру голої людини,
    бо це на практиці викликає великі труднощі та ще більше зменшення кіль-кости людей, що годяться бути проміреними. Ця остання обставина примусила нас замиритися і з тим, що наші цифри не можуть бути порівняні з цифрами, що їх дістають проміром височини великого trochanter’a і які заведені до зводок антропометричних даних А. А. Івановського. Цифри, які ми одержали, показують, що довжина нижньої кінцевости щодо зросту майже в усіх українців однакова (середня довжина 47,55) з дуже невеликими хитаннями (від 46,0 до 47,9), притому ці хитання, коли взяти їх географічний розполог, очевидячки, аналогічні з хитаннями инших антропологічних ознак. У північній смузі України найменшою довжиною нижніх кінцевостей одзначається населення північної Волині (47,3) та Радомиського повіту на Київщині (47,4), а найбільшою довжиною — українці Холмщини (48,8), північних повітів Курщини (47,9), південно-західньої частини Чериигівщини (47,9) та населення Овручського повіту на Волині (47,8). В середній смузі найменшу довжину нижніх кінцевостей знаходимо в українців Вороніжчини (46,9), а найбільшу — у лемків (48,0), у подолян (48,3), у північно-східніх галичан, у Звенигородському та Таращанському повітах на Київщині (49,1) та у пів-денно-західніх полтавців (51,4). Нарешті, в південній смузі найкоротша нижня кінцевість виказується у кубанських козаків (46,7), а на Херсонщині, а особливо на Поділлю, вона довша (48,0—48,1); у гуцулів вона хитається між високими цифрами (47,5—47,9). Для порівняння з поляками, білорусами та великоросами можемо взяти цифри, наведені у Івановського, з цих цифр виявляється, що довжина нижніх кінцевостей в українців (53,66) переважає довжину їх у поляків (52,07), у білорусів (51,7), а особливо у великоросів (50,5). За обчисленням A.A. Івановського, українці односяться до групи племен з найдовшими ногами.
    10. Довжина нижньої кінцевости щодо бюста, чи скелічний покажчик (index skêlique)
    Скелічний покажчик, що вичислюється з довжини ніг супроти бюста (цебто височина тулуба + височина голови), як виказали недавні праці Manouvrier, заслуговує дуже великої уваги і, без сумніву, має більше прав на зачислення до особливо важливих антропологічних ознак, ніж, наприклад, обсяг грудей, що не має жадного антропологічного значіння. Даючи довжину нижньої кінцевости, щодо инших складових частин зросту цей покажчик треба вважати за фізіологічний, і, як довів це Manouvrier, він мусить мати дуже важливі практичні пристосовання, не кажучи вже про його етнографічний інтерес. Щодо цієї довжини, то всі українці виявляються досить однакові, притому скелічний покажчик у них своєю височиною майже цілком аналогічний з довжиною ніг щодо зросту; цей факт вказує на те, що взагалі високий зріст українців залежить не стільки від довжини тулуба, скільки од довжини ніг, через те українці й мають бути заведені до числа племен макроскелічних. Найвищим скелічним покажчиком у північній смузі України одзначається населення південно-західньої частини Чернигівщини
    (91,8), яке разом із тим одзначається і найбільшою довжиною ніг щодо зросту; а населення північно-західньої Волині, що має найкоротші щодо зросту ноги, відзначається й найменшим скелічним покажчиком (87,0).
    У середній смузі вороніжці, ідо мають найкоротші щодо зросту ноги, відзначаються також найменшим скелічним покажчиком (87,0), а в подолян, що мають найдовші щодо зросту ноги, покажчик цей досягає 93,5. У південній смузі найменший скелічний покажчик у найкоротконогіших кубанців (87,7), а найбільший знову-таки у подолян (92,5).
    Розглянувши отак головні антропологічні ознаки українського населення і резюмуючи все вищесказане, ми мусимо прийти до таких висновків:
    I. Українці є досить одноманітне плем’я, темноволосе, темнооке, вищого за середній чи високого зросту, брахіцефальне, порівнюючи високоголове, вузьколице, з рівним і досить вузьким носом, з порівнюючи короткими верхніми та довшими нижніми кінцевостями. Сукупність цих ознак ми вважаєм можливим визнати українським антропологічним типом.
    II. Відхилення від цього етнічного типу, в нечисленній кількості осіб, можна спостерігати головно на скрайках території, заселеної українцями, їх легко пояснити сусідніми етнічними впливами, а це виключає можливість припущень про ріжноманітний склад українського племени в його первісному і найдавнішому вигляді.
    III. Посилюючись з північного сходу на південний захід, український тип найбільше виявлений в середній, а особливо в південній смузі України. Щоб мати графічне уявлення його поширення, ми даємо тут мапи зросту, головного покажчика та пігментації населення України. Зіставляючи антропологічні дані про українців з лінгвістичною маною Михальчука, ми бачимо, що площа білоруських впливів майже цілковито покривається площею поширення поліських діялектів, тоді як середня смуга захоплює територію українського діялекту, а південна — слобідська — українські діялекти. А Поділля з Галичиною відносяться до площі поширення червоноруського діялекту.
    IV. Порівнюючи антропологічні особливості українців з такими самими особливостями инших слав'янських народів, ми бачимо, що українці, безперечно, найбільшу спорідненість виявляють з південними та західніми (з винятком поляків) слав’янами, і, згідно з поглядами Нашу і Deniker’a, їх слід зачисляти до так зв. адріятичної, або динарської, раси, яку ми воліли б назвати слав'янською.
    V. З огляду на брак даних, щоб припускати, ніби первісне українське плем’я витворилось із двох рас (темної, високої і короткоголової та ясної, низькорослої та довгоголової), а також з огляду на досить, на нашу думку, ясні і всіми визнані ознаки етнічної мішанини у великоруського, білоруського та польського племен, мішанини, що сталася за порівнюючи недавніх, майже історичних часів, ми гадаємо, що й припускати склад первісного слав’янсько-го племени з двох вищезгаданих елементів нема достатніх підстав. Ріжницю між слав’янськими племенами, що її вперше сконстатував Нашу, слід відносити тільки до сучасних нам слав’ян, беручи цей термін в лінгвістичному розумінні.
    VI. Значно складнішим, а тому й тяжчим, є питання про відношення українського племени до племен білоруського та великоруського, споріднених з українцями лінгвістично і, як гадаємо, походженням. На думку А. А. Щахматова, лінгвістичні дослідження виказують, що первісна маса східніх, чи руських, слав'ян в дуже далекі часи, але в усякому разі вже в епоху свого перебування на середньому Дніпрі, диференціювалася на три групи: північну, середню та південну. Наслідком татарського нападу північна
    група з частиною середньої витворила з себе великоруське плем’я, що проковтнуло масу фінських елементів; а з решти середньої групи та з прилучення до неї сусідніх південноруських, литовських, польських та за-хідньофінських елементів утворилося плем’я білоруське; нарешті, південно-руська група, яка «ціліше, ніж всі инші, заховала свій зв’язок з старовинною групою відповідних їй діялектів», витворила групу малоруську, що з утворенням самостійної культури перетворилась в українську. Перекладаючи цю гадку А. А. Шахматова з лінгвістичної мови на антропологічну, ми сказали
    б, що крайня східня галузь адріятичної, чи слав’янської, раси, зайнявши середню течію Дніпра, верхні течії Західнього Бугу та Німану до Волхова включно (здогади про первісну батьківщину слав’ян ми зоставляємо цілком на боці) і змішуючись з племенами, можливо ще неолітичними, які раніше займали вказані території, та асимілюючи ці племена, поділилась на три групи. Кожна з цих груп і далі підлягала ріжним етнічним впливам, які в північній та середній групі виявились передусім в мішаній барві волосся та особливо очей, далі в зниженні зросту та в перетворенні брахіцефального головного покажчика в середній субрахіцефальний, що повстав з механічної мішанини основних брахіцефалів з порушеними субрахіцефалами і навіть доліхоцефалами. А щодо південної групи, яка потім стала українською, то, підлягши в свою чергу впливам іранським і, можливо, почасти й тюркським, але зоставшись порівнюючи чистішою, вона переховала в собі більше слав’янських рис, ніж північні, споріднені з нею групи. Явна річ, що поки що ми зважаємось говорити це тільки в загальних рисах, але, висловлюючи ці загальні думки, ми базуємось на наведених нами вище антропологічних ознаках білорусів та великоросів, які мають в собі безперечні сліди фінських та инших впливів, що будуть встановлені тільки тоді, коли будуть переведені скільки-будь точне вивчення та антропологічний аналіз цих племен

ЕТНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ12


    Розуміючи етнографію як народній побут, зовнішній та внутрішній, ми маємо за мету зазначити побутові особливості українського племени та зіставити їх із такими самими особливостями инших народів, особливо сусідніх з українським.
    Побутові особливості кожного народу є наслідок його колективної чин-ности, спрямованої на задоволення його життьових потреб. Економічний бік цієї чинности становить завдання окремої галузі знання, а ті форми, що їх прибирає сама ця чинність, а також і наслідки її у вигляді побутових річей, психічних та соціяльних явищ підлягають науковому дослідженню в ділянці етнографії. Під впливом ріжних факторів — раси, зокільного оточення, традиції та, нарешті, культури — кожний народ творить ці речі та ці явища по-своєму, і оригінальність цієї творчости тим більша, чим сам народ цільніший як расова та громадська група.
    Тому для характеристики побутового життя українського народу ми повинні розглянути його способи здобування сировини, техніку, його їжу, житло, домашню обстанову та одежу, вірування, звичаї та обряди, громадські та правні розуміння і, нарешті, народні знання, оскільки вони справді народні, цебто незалежні од безпосереднього впливу шкільної науки.
    Цілком зрозуміла річ, що огляд усіх цих боків побуту українського народу може бути тут зроблений тільки в межах нашого знання та дангго видання. Етнографічні відомості за Україну ще дуже нечисленні, а дссліди в цьому напрямку майже не вийшли ще з фази збирання матеріялів, га н це збирання переведено ще далеко не вичерпуюче. З причини однобічі ого розуміння завдань та змісту етнографії в діяльності українських етно~рафів до останнього часу переважало захоплення лінгвістикою та творами усної народньої словесности (фольклор) на некористь вивчення так званого мате-ріяльного побуту. В семи великих томах «Трудовъ жспедиціи» Нубійського,— в найбільшому збірнику з етнографії України,— матеріяльному побутові уділено всього тільки 77 сторінок. Спеціяльні розвідки з поля народньої техніки ще дуже нечисленні (Зарѣцкій, Рябов, Лисенко тощо), та й ті з’явились завдяки головно піклуванням земств про розвиток сільської промисло-вости. Наукова розробка зібраних уже етнографічних матеріялів, можна сказати, майже ще не розпочата, коли не рахувати кількох статей про будівлі, про церковну архітектуру, про орнаменти, про музику, весільні звичаї тощо. З існуючих наукових періодичних видань українській етнографії присвячені тільки «Матеріяли до українсько-руської етнології», що видаються у Львові. Далі, досить багато матеріялів дали «Харьковскій Сборник», «Кіевская Старина», «Wiata» та инші аналогічні видання 2.
    1 Друковано в збірнику «Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ», т. II, СПБ., 1916.
    3 Загальні праці з української етнографії: Рігельман, Лѣтописное повѣствованіе о Малой Россіи; Бантышъ-Камемскій, Исторія Малой Россіи, изд. 3-є. Москва, J842; Шафонскій. Черниговскаго намѣстничества топографи

І. Мисливство13


    Між способами задоволення життьових потреб найелементарніший та найпримітивніший — це мисливство та рибальство. Зрозуміла річ, що вони й становили головне джерело здобування їжі та одягу українців.і в доісторичні часи, І потім ще досить довго на початках добн історичної. Племена, що заселювали Україну за глибокої старовини, залишили на своїх селищах та на дні своїх примітивних землянок немалу кількість слідів свого мисливського існування. Уламки кісток на палеолітичних стоянках виказують нам, що найдавніші насельники нашої країни годувались ще м'ясом мамонта та носорожци, забивали мускусних биків, диких коней, первісних биків, північних оленів, полярних зайців тощо. Населення неолітичної епохи вже не застало більшости них тварин, що вимерли або виселились на далеку північ; на його частку припали вже зубри, лосі, благородні олені, коні, бобри, дикі кабани, ведмеді, рнсі тощо. Але воно привело з собою худобу вже здомашні-лу: бика, вівцю, козу, курку, голуба тощо, хоч разом із тим не відкидало й черепах, а навіть і річних скойок, що їх останки цілими завалами тягнуться по узгір’ях київського берега Дніпра на дуже великому просторі,
    Палеолітичні стоянки, крім кісток тварин, дають ше й цілий шерег зна ряді.; більша частина їх пристосована до розрізування забитих звірів та для використання їх шкури та кісток з ріжною метою; тільки деякі з цих знарядь могли служити за зброю мисливцеві, та й то лише на полюванні за малнми звірятами Тому можна вважати найбільше правдоподібним те, що великими тваринами люде користувались, знаходячи їх уже мертвими, або ж забивали їх в ямах та пастках каміннями та дубинами. В землянках неолітичної епохи знаходимо вже знаряддя, які, без сумніву, служили й за мисливську зброю: вістря списів, сокири тощо, з обробленого кременю та ще більше з кісток чи рогів лося та оленя. Шодо початків історичних часів і так званого київського періоду, то ми маємо вже значну кількість вказівок, як у рпзкоп ках, так І в літописних відомостях. В ті часи ловили звіря головним чином у таких місцях, куди тварини ходили до водопою, ловили за допомогою сітей (тенетів), пасток тощо; на бобрів робились особливі «гони», мабуть, пастки, куди заганяли цих звірят; птиию ловили сітями, притому особливо були вживані «перевіеи», цебто великі сіті, що завішувались поперек лісової просіки чи дороги в спеціяльно придатних для того місцях, які мали назву «перевісиш»: назва ця, разом і з самим пристосованцям, заховалась і досі в північних губерніях Росії. Безперечно, що в цей період мисливство було ще головним джерелом життя населення України: звірячі шкури — куниць, білей та вивериць — були знаряддям обміну, нимн виплачували й податки (останнім пережитком такого «ясака» на Україні був обов'язок запорожців ще в XVIII ст. постачати до Найвищого Двору «дичину, звірину і птаство»);
    Побережники з Калуша. що на Ста-ніславщині (нині Івано-Франкіищи-на). Фото кінця XIX ст.
    «скора» була річчю вивозної торговлі. З того самого часу починається і монополізація мисливства вищими станами у формі присвоєння князями, їх підручними та духовенством права на «ловища, боброві гони та перевісища»; можливо, що спочатку це була свого роду винагорода князя та його дружини за знищення хижих звірів: ведмедів, вовків, пардусів тощо. З часом це право поширилось на всі вищі стани — на бояр, а потім на шляхту — поміщиків. Воно існує й тепер у формі поміщицького привілею в Галичині, де селяне не мають права стріляти ведмедів, кабанів та оленів, що псують їх поля, і мусять цілими ночами, розкладаючи вогнища та трублячи в труби, стерегти ті свої поля, що сусідять з панським чи скарбовим лісом.
    В наші дні, коли хижі тварини знищені та розвинулось хліборобство, явна річ, що мисливство цілком втратило колишнє значіння для населення України; а коли селяне полюють і тепер, то роблять це поодиноко, ловлячи чи стріляючи дичину майже виключно на продаж. В місцевостях, що й тепер дуже лісисті, наприклад в Карпатах, ловлять ще ведмедів, споруджуючи на них особливі пастки, так звані слопи; дуже подібні речі можна також спостерігати ще иноді й у північних частинах волинського Полісся. В названих частинах України, а також на Буковині трапляються ще иноді рисі. Вовків, там, де вони ще є, труять отрутою, ловлять тенетами, а найчастіше заманюють в особливі ями з приманкою, цебто в так звані вовковні, щось подібне до двох концентричних загородок з ліски, з живою приманкою всередині; вовк іде на приманку та сам зачиняє за собою вхідні двері. Як надзвичайна рідкість ще дуже недавно траплялись бобри. На початках 70-х років забито одного бобра біля Чорнобиля на Київщині, другого бобра забили на річці Сеймі на Чернигівщині, а р. 1894 одного представника цієї майже вимерлої у нас породи знайшли в околицях Кременчука на Полтавщині. В Сосницько-му повіті на Чернигівщині іце й досі трапляються видри. В лісах волинського та черннгівського Полісся трапляються ще лосі; дикі кабани згадуються шс й досі на Поділлю. Нарешті, зайців, що існують ще більш менш скрізь, стріляють, ловлять собаками, захоплюють у канканах та пастках, особливо зимою.
    Досить примітивне полювання і на птицю. Иноді її просто б’ють довгими киями чи батогамн з олов'яною кулькою на кінці, як це роблять, наприклад, з дрохвами під час ожеледі або осінніх дощів. Деяких водяних птиць оточують на воді і також б'ють довгими лозинами, як, наприклад, водяних курочок, молодих каченят тощо. Перепелиць та куропаток ловлять сітями, заманюючи їх,— перших — вабиком. других — зернами Дорослих качок ловлять таким способом, що до перетягнутого поперек річки міцного шнура чіпляють волосяні петельки сильця, куди й попадає голівкою необережна птнця. На дрібну птицю споруджують сильця на землі чи на деревах або забивають її склепцями. На Чернигівщині населення цілими селами виряджається І тепер ще на болота збирати яйця качок та иншої птиці, цілком не вважаючи на те, що цим способом нищиться дичина, і доходячи в цьому до справжнього варварства: «знайде гніздо, розіб'є одне яйце,— як вже наснджене, то всі ногою й передавить, а як свіжі, то забере»...
    Значно складніші та цікавіші ріжні способи полювання на дрохв та на стрепетів, які ще трапляються зрідка у південних степах. Всі ці способи полягають більш-менш в непомітному підході чн під’їзді до птиці, що пасеться; робиться це за допомогою грубого, але досить удатного приладу, що ним наподоблюються рухи коня, як він пасеться; або инакше,— роблячи круг птиці широкі кола, що ввесь час звужуються; а то ще під’їжджають до птиці по лінії зигзагу. Але ці складні та тяжкі способи полювання зникають вже разом із зниканням степових птиць та самих степів.
    2. Рибальство 14
    Зважаючи на те, що в наших палеолітичних стоянках знаходимо тонкі, старанно оброблені знаряддя, які й досі ще вживаються деякими примітивними народами замісць гачків на вудках, можна гадати, що й палеолітична людина на Україні практикувала вже рибальство не тільки руками, але й за допомогою певних знарядь. В неолітичних стоянках трапляються вже справжні рибальські гачки, вирізані з кости, та підважки з випаленої глини до сітей, а це свідчить уже про дуже розвинене рибальство. В залізний період рибальство, як видно з численних знаходок, було вже значно розвинене, а на початках історичних часів рибні ловища ставали вже монополією князів, а особливо манастнрів Тоді вже ловили не тільки «удицею*, але — «мережами», «бредниками» та неводами. Трохи пізніше «галицькі рибалки» вирушали вже в далеку иодоріж, шоб ловити рнбу на нижньому Дунаєві, де Й «пакостяше» їм князь Іван Р«>- »авич. Про рибальство за литовських часів відомостей у нас немає, але в часи Запорожжя рибальство, разом із полюванням, стає підвалиною економічного життя Січі. Рибні ловища, що оточували Кіш, щороку розподілялись між курінями, і запорожці звичайно шле літо перебували у плавнях. Так само рибальство було головним їхнім промислом і після відходу їх на вустя Дунаю після зруйнування Січі. Мабуть, тепер уже не підлягає сумніву, що запорожці разом із своїм політичним ладом занесли і свої рибальські навики і на Дін, де, як відомо, рибальство розвинулось до значних розмірів і звідки воно було вже донськими козаками занесене на Волгу та на Каспій, а потім і на Сибір.
    Me дивлячись, однак, на такий широкий розвиток рибальства на Україні, на наших річках ще й тепер можна бачити рибальські сценки, що живо нагадують коли вже не якусь Нову Каледонію, то принаймні новгородців XIV століття, які «риби руками імаша у брега». Авторові цих рядків довело ся самому спостерігати на березі історичиої Стугни, недалеко від Київа, кількох хлопців, що ловили рибу просто руками; тут-таки на місці прокусува-ли головки у спійманих рибок та нанизували свою здобич на зігнуті в кільце прутики лози, що висіли у них на шиях. На півночі Ковельського повіту на Волині після спаду весняної води в мілких річках населення також виймає руками з мулу в'юнів та линів. В селі Жолвннці, біля Черннгова. таким самим способом ловлять ще окунів, просто з берега. В узеньких річечках та ровах часто можна бачити дітей, а то й дорослих, що ловлять дрібну рибу звичайними кошиками, з якими в містечках люде ходять на базар. Частіше, однак, кошик заміняють хваткою чи підсакою, маленькою конічною сіткою на довгому держалні. На Десні та на Сеймі можна бачити такі самі хватки, тільки дуже великі, що їх просто тягнуть по дні. Прогресивнішою одміною є ловіння риби, звичайно, тільки досить великої, за допомогою ості чи сандо-лі. Остю найпростішого виробу місцевих ковалів б’ють пстрцгів українські горці, гуцули та бойки на гірських карпатських річках — Пруті, Черемоші, Сяні тощо. На Великій Україні цим самим знаряддям, вже більше удосконаленим, ловлять сомів, а иноді також великих коропів та иншу рнбу, користуючись при цьому способі ловіння риби жаровнею на носі човна та ловлячи вночі. А на берегах Чорного моря, на побережжю острова Тендри та в Ягор-лнцькій затоці сандолями б'ють червону рибу — білугу та осетрів. Тут тризуб сандолі легко відстає від держална і прив’язаний до нього довгим шнуром; це дозволяє,— коли не можна одразу на поверхню витягти тяжку ранену рибу,- пустити її «погуляти», цебто ослабнути від кровопуску, після чого вже не тяжко підтягнути її до човна. Такий сандоль вже наближається до типу гарпуна, вживання якого, оскільки ми знаємо, цілком невідоме на Україні. Особливу відміну ловіння риби колючими знаряддями дає вживання тачкових снастей: вудок, переметів, кармаків. Про вудки, явна річ, нема що говорити, бо вони на Україні не відзначаються ніякою оригінальністю. Переметами звуть довгі мотузи, перекинуті через річку, з прив'язаними до них на малеиьких мотузочках гострими гачками. Иноді, особливо на малих річках, на ці гаки нанизують поживу, а часом, ловлячи велику рибу, дають їй волю самій наштовхуватись на вістря гачків. Цей останній спосіб, що найбільше нищить рнбу, давно вже заборонений законом, але все-таки ще недавно його вживали та, мабуть, у трохи меншому обсягу вживають і тепер на цілому Озоисько-Чорноморськиму побережжі, від Кубані до дельти Дунаю включно, У формі так званих кармаків, цебто сполучених кількох переметів, що їх розставляють на помор’ю чи на вустях річок. Звичайно річки, спливаючись з морем, утворюють на місцях спливу мілини — майбутні дельти. На цих мілинах за допомогою особливого приладу забивають у дно палі, а до них прив’язують тонкі мотузки, що лежать нарівні з водою, бо підтримуються поплавками у вертикальному положенні. До мотузків у горизонтальному напрямі прикріплюють два мотузки, що з них верхній лежить нарівні з водою, а нижній — на половині глибини. До цих мотузків у свою чергу нав'язують на тонких, але дуже міцних шнурках гострі гачки на кожному переметі по 60 штук Кілька таких переметів і становлять кармак Вся ця система, дуже проста сама по собі, відзначається разом Із тим значною рухомістю: гачки ввесь час хитаються від хвилювання води і тому саме й стають великою небезпекою для риби, що хоче зайти до річки кидати икру. Перебираючись через ряди гачків, що висять зверху Й знизу, риба неминуче зачепиться за один з них; вона змагає вирватись, б'ється і, явна річ, попадає ще на кілька гачків, що рвуть її тіло, доки вона не втратить сили або не під’їде рибалка і не доб’є її чокушею — своєрідним молотком Своїм розпо-логом кармаки нагадують ннший. ще примітивніший спосіб рибальства, а саме нерухоме перегородження річок. На Україні нам довелося спостерігати цей спосіб у найпрнмітнвнішому вигляді на західньому схилі Карпат в Угорщині, в селі Кушниці... Невеличка, надзвичайно мілка літом гірська річечка була перегороджена двома стінками з назбираних тут-таки з дна дрібних камінців та глини; стінки ці сходились під кутом, залишаючи дуже вузеньку протоку для води, а протока загороджена була невеликим ятіром з лози. Таку саму загороду, але з ліски чи з двох лісок, що їх проміжжя набите глиною, роблять і на мілководних болотяних річках Полтавщини, наприклад на Удаї. Звичайно, такі суцільні перегородження річок, що зустрі* чаються у багатьох напівдиких народів, наприклад у північноамериканських індійців, можливе тільки на дуже вузьких та невисоких водах. В басейнах великих річок воно вживається тільки на мілких припливах, де перегорожу звуть ізом, а також на єриках, цебто штучних малих протоках, що сполучають бсиюти з річкою чи з озером. На вусті їх ставлять ятір чи котець, в залежності від глибини води та сили течії, а на єриках будують ціле спорудження, що звуть гардом, Ерик уже є в невеличкому вигляді справжній рибальський завод. Коло нього звичайно ставлять хату чи принаймні добрий курінь — кирган або помешкання дія переховування снастей, посуду, наловленої риби; там е також одна чи кілька колиб для робітників, а за лихої погоди там чистять та солять рибу. На самому вусті єрика, поперек його будують високу перегорожу з міцних палів, що скріплені лозою так, щоб через неї могла протікати вода та ніяк не могла пропливати доросла риба. Далі, досить близько від першої перегорожі роблять з доброго очерету чи лози ще одну досить міцну перегорожу, що звуть глухою лісою, яка значно підвищена над рівнем води. Потім, на иівтора-два метри від другої перегоро-жі ставлять ше одну ляп/, чи лісу, але вже врівень з водою. Простір між двома останніми перегорожами звуть вискочкою. Нарешті, на початку єрика, де він виходить з болота, ставлять ще пару або дві пари ліс, що сходяться під кутом; ліса ця має вузьке горло; проти нього з внутрішнього боку вбивають кілок. Риба з плавні чи з болота заходить до горла першої ліси, потім до другої, а потім, діставшись до низької перегорожі, скаче через неї та попадає до вискочки, звідки її й вибирають підсакою. Спеціялістами будування таких гардів на дунайських гирлах вважаються виключно руснаки. цебто українці, і хто б не був хазяїном єрика, то за гараджія — завше українець.
    До ізів та єриків близькі своїм основним принципом котці, чи коти (табл.
    Via), але ними не перегороджують цілої річки чи протоки, а ставлять їх на водному просторі, на так званому ході рибн. Котиі роблять також з ліс, очеретяних або з тонких дерев'яних патичків; ліси ці поставлені так, щоб утворити пастку для риби. Найчастіше одна ліса ставиться вздовж рибного ходу; наприкінці цієї ліси двома півколами ставиться друга велика ліса таким способом, щоб по обох боках першої ліси зоставались вузькі щілини, які прикривають зсередини палею та звуть їх устенками Зайшовши до цієї другої ліси, риба може з неї вийти через один тільки одчинений для неї отвір, що веде до другої округлої ліси, а ця творить уже безвихідний простір, звідки рибу вичерпують, як із рибного садка. Форми таких котців бувають дуже складні та ріжноманітні, в залежності від тої чи иншої місцевости та від розпологу рибних ходів. Нарешті, ще один спосіб перегородження водного простору, але вже з мстою оточити його частину,- це сіті; про них ми тут не будемо говорити, бо вони коли в чому й оригінальні на Україні, то хіба тільки в певних деталях. Бредні, неводи, волокуші, митуни тощо (табл. V16) ріжняться між собою головним чином тільки розміром, що пристосований до рибальства в малих чи великих річках, у лиманах і, нарешті, в морі. Одміни сітей у формі ятерів, жаків тощо також загальновідомі і більш менш скрізь однакові.
    Цілком окремо треба зазначити надзвичайно оригінальне пристосованця для ловіння виключно кефалі, що вживається на лиманах Озовського моря. Це так звана чеканка, або доріжка. Це є щось подібне до довгого мату з куги чи оситняку, біля 15—20 метрів завдовжки та біли 3 метрів завширшки; довгі краї заломлені догори та досередини, творячи наче невеликі облавки. Вживання цієї доріжки засноване на тому, шо кефаль боїться кожного темного предмету, навіть тіні в воді, та завше змагається Його переплигнути. Для ловіння цієї риби доріжку за тихої ясної, але не місячної ночі просто розстелюють на поверхні води, і кефаль, пливучи зграєю, починає одна по одній плигати та викидатись на доріжку, де й зостається, бо сплигнути назад до води не пускають і і загнуті краї чеканки. Цей спосіб так вражає своєю оригінальністю, що, не бачивши його на очі, тяжко собі його уявити
    Взагалі рибальство на Україні давно вже стало капіталістичним промислом і для маси н