Скачать fb2
День народження

День народження


Ярослав Стельмах
День народження

    Прийшов я вранці до школи, а назустріч мені з класу Генка вибігає.
    - Іди, - кричить, - швидше! У Шашка шьогодні день нажодження. Там чукежки їдять. Я побіг водою жапивати, бо шолодко дуже.
    Заходжу я в клас. Кругом плямкають усі - цукерки жують. Один Сашко за столом сидить, не жує.
    - У мене, - каже, - від них уже щелепи зводить.
    - Де ти ходиш? - Митько мені гукає. - Тут без тебе все з’їдять.
    Я пропхався до столу, але цукерок зоставалось іще багато.
    - Вітаю тебе, Сашку, - почав було я, але тут хтось поцілив мене скатаною в кульку обгорткою у вухо.
    - Бажаю тобі… - продовжив я, і знову в мене влучила кулька.
    Я тоді розізливсь, підкинув угору свій портфель і сказав:
    - На кого Бог пошле.
    Всі кинулися врозтіч, а Бог послав на Генку, який саме вбіг до класу із півлітровою банкою води. Тоді Генка линув на мене водою і попав іще на кількох чоловік.
    Вони теж узялися за кульки, а дехто побіг по воду. Банок більше не було, і доводилося бризкати прямо з рота. Сашко одійшов і сказав:
    - Ну, перестаньте, перестаньте, вже дзвоник був. Дехто його послухав, а більшість продовжували кидатись і поливатись водою.
    - От здорово, - кричав Митько. - Якби кожен день отак!
    Я теж сказав:
    - От здорово!
    Коли підлога була вся засипана тими кульками і геть-чисто облита водою, до класу зайшла вчителька.
    - Ой-ой-ой! - сказала вона. А потім; - Ай-ай-ай! Що ж то у вас таке?
    Ми відповіли, що це в Сашка день народження. Тоді вчителька опустилася на стілець, але одразу ж підскочила, бо виявилося, що він мокрий.
    - Як вам не соромно! - розсердилась вона. - У вашого товариша день народження, а на що ви його перетворили. Треба ж думати, що робите. Як це негарно і ганебно!
    Ми почали думати і вирішили, що й справді це не так уже й здорово.
    - Даю вам п’ять хвилин, - мовила вчителька, - щоб ви негайно ж привели до порядку і себе, і клас.
    Ми дуже швидко все прибрали, і вчителька стала пояснювати урок, але ходила трохи дивно - якось боком і так само боком вийшла у двері за хвилину до дзвоника.
    - Це їй соромно, - засміявся Генка.
    - Це їй за вас соромно, - озвалась Ловецька.
    - Не за «вас», а за всіх нас, - виправив її Сашко. - Хочете цукерок? У мене ще багато.
    Та ніхто цукерок не взяв, сказали, що вже наїлися донесхочу. А Генка сказав, що він взяв би, та несила більше пити воду. Але потім подумав, таки взяв одну і поклав до кишені.
    Тоді і я взяв. Дві. Я ж бо прийшов останнім і з’їв найменше.
Top.Mail.Ru